Тамара Гордова, картина "Ні перед ким ховатися не хочу"

Привіт друзі. З картинами швидко не розбігтись. Кожна картина це не лише години життя художника, це величезна мудрість і символізм. Принаймні в деяких. От сьогодні саме про таку. про картину "Ні перед ким ховатися не хочу" Тамари Гордової. Але спочатку посилання на попередні роботи з циклу Подорож по Черкаському художньому музею:

Попередні роботи по темі:

Подорож по Черкаському художньому музею

Повертаємось до Тамари Гордової. Гордова Тамара Федорівна (30 серпня 1948, с. Цвітне, нині Олександрівський район Кіровоградська область) — художник декоративно-прикладного мистецтва, мистецтвознавець. Заслужена художниця України (1997), член Національної спілки художників України (1984), доцент.

Більш детально на цій сторінці вікіпедіії

Зізнаюсь, написати саме про цю картину мене підкупили слова написані на ній:

Тексту в інтернеті не знайшов, тому довелось переписати, раптом хтось захоче перекласти на зручну для себе мову:

"Ні перед ким ховатися не хочу,
Ні перед ким не маючи вини,
Питаюсь - чи відають вони.
Оті, що відсторонено торочать
Про райські кущі... Чи вони
Хоче б одненький день отак любили?
Згубившись поміж людства і сторіг;
Не можу я, - о ні - сховати крила,
Ті крила, що дарує Ніч!
І ці сліди невидимі любові,
І цю жагу, що коконом впліта...

З тобою, милий, зовсім я не та,
Котра для всіх у вранішній обнові
Впливає в день як біла горда лебідь.
Твоя - це та, що тихо уночі
В сльозах щасливих на твоїм плечі
Твоя - це та, що ти в мені роглянув,
І мудро йшов, долаючи відмови,
І полюбив не знаючи іще -
Яким розкішним золотим дощем
Тебе осипле пізній цвіт любові"

                        Людмила Тараненко

Мдааа... Після цього вірша важко писати. Написано дуже вучно, гарно і актуально. На такій ноті не гріх і кончить закінчити повідомлення.