Привіт друзі. Я нікуди не пропав, зі мною все добре! Я зробив собі маленький подарунок і четверг та п'ятниця провів в казкових умовах та в компанії приємних друзів. Було дуже приємно…
Так вийшло, що мені запропонували за чисто символічну «подяку» прожити в одному із найгарніших комплексів відпочинку, в яких я коли-небудь був. Користуючись такою можливістю я взяв два дні відпустки, дружину і відправився відпочивати.
Раніше я ніколи не був в комплексі Застава. Тому, таке відчуття, що я побував у казці. Та і сама дорога до цього комплексу більше нагадує пригоду ніж реальність…
По дорозі вилетів болт на супорті, заклинило диска і в терміновому порядку довелося викликати друзів, бо bolt і uber відмовлялись їхати. Друг приїхав, підстрахував, забрав привіз мене назад в місто. Інші чекали в обломаній машині. В місті мені довелось пересісти на інший автомобіль, повернутись на місце поломки і підібрати своїх.
На половині дороги треба було залишати один автомобіль, присідати на інший та рухатись далі. Можливо, не такого інтенсивного (пригодницького) відпочинку я собі планував, але ті краєвиди які ми побачили уже в кінці маршруту, в самому комплексі - того вартували!!!
Вчора не було ні часу, ні бажання, щось писати. Скоріше не було часу і можливості, тому це повідомлення я створюю сьогодні з самого ранку, прокинувшись о 6-й.
Атмосфера цього комплексу наскільки дивовижна, що зайшовши на його територію з'являється відчуття якоїсь казковості, ніби ти виринаєш із звичної буденної реальності і опиняєшся в казці. Атмосфера самих номерів в готелі, на скільки багата та на скільки комфортна, що достатньо було кілька годин відпочинку - щоб повністю відновитись.
Моїй дружині дуже сподобались, як і мені. І, не дивлячись ні на що, ні на те, що два дні майже пройшли в дорозі, не те що довелося чекати поки, залишати автомобіль на трасі на дві доби, не дивлячись на те, що довелося довго на аварійці їхати майже 20 км назад зі швидкістю 10-20 км/год, після того як ми усунули перешкоду руху, ця поїздка була одна з найяскравіших переживань і пригод в уже дорослому житті. (Щось подібне було в моїх юнацьких роках, коли мені доводилося ночувати біля сільського магазину, в спальниках серед компанії друзів, біля мотоцикла в якого раз по раз протиралася уже давно вживана камера).
Коли на швидкості почало трохкотіти в колесі, і машина перестала рівно рухатись, було страшно. Потім, було досить неприємно усвідомлювати, що доведеться залишати машину посеред траси, щоб встигнути і таки поїхати. Було бажання відмовитись від своїх бажань і нікуди не їхати, зайнятись ремонтом автомобіля.
Тільки підтримка друзів, власне велике бажання побувати в новому місці, дозволили справитися з цим супротивом і насолодитись красою цього місця.
В цьому місці так багато прекрасних деталей про які хочеться розповісти, до того ж, я вже зробив велику кількість фотографій про це . Тому це повідомлення є тільки початком короткої розповіді про загородний комплекс Застава.
