Adiós, Museo de la Ciencia

Ну що ж, друзі, сьогодні я завершую серію публікацій про Музей науки у Валенсії (Іспанія), який ми відвідали разом із друзями в середині грудня. Важко повірити, але зовсім скоро мине вже місяць відтоді, як ми там побували.

За ті короткі два дні в Іспанії, а власне у Валенсії, ми встигли дізнатися дуже багато нового, відкрити для себе чимало цікавих фактів і просто насолодитися містом: прогулятися його вулицями та навіть скупатися в холодному грудневому Балеарському морі.

Окремим і дуже важливим пунктом цієї подорожі став Музей науки. Я зробив там безліч фотографій, які потребували пояснень — насамперед для самого себе. Підписи до експонатів були іспанською та англійською мовами, якими я, м’яко кажучи, володію неідеально, та й часу на детальне вивчення на місці бракувало. Тож я просто фотографував усе підряд.

Вже вдома, скориставшись сучасними інструментами — Google Об’єктивом, різними онлайн-ресурсами та генеративними системами штучного інтелекту, — я почав повертатися до цих знімків. Вони швидко аналізували зображення, давали докладні пояснення, посилання на джерела та додаткові матеріали. Таким чином я багато чого дізнався постфактум — і про сам музей, і про експонати, які виявилися надзвичайно цікавими.

Склалося враження, що я ще раз побував у цьому музеї — вдруге, але вже без поспіху. Ніби повільно пройшовся залами, «смакуючи» побачене, знову переглянув експозиції та виставки, які колись миготіли перед очима в шаленому темпі.

Тепер я знову покидаю цей музей — уже остаточно. Найближчим часом я туди точно не повернуся й таких планів не маю. Натомість хотілося б, за можливості, відкривати нові місця. Звісно, якщо дозволятимуть обставини й фінанси. Світ зараз балансує на межі, Україна захищає свою незалежність і воює проти свого споконвічного ворога - Росії, і все це дуже складно для кожного з нас. Але бажання подорожувати в мені залишається, і якщо така можливість з’явиться — я неодмінно нею скористаюся.

А Музею науки у Валенсії я сьогодні кажу «до побачення». Озираюся на нього ще раз через плече й ділюся з вами фотографіями, зробленими вже після виходу: сам корпус музею та міст, що височіє в руслі колишньої річки, яку колись відвели від міста, аби вона більше не затоплювала центр Валенсії. Про цю історію я вже розповідав раніше.

До побачення, Музею науки.