Марс, мабуть, за винятком Місяця — супутника Землі, який формально не є планетою, — є однією з найкраще вивчених планет Сонячної системи. Він для нас відносно близький і дуже добре спостерігається на нічному небі. З давніх часів люди цікавилися «червоною зіркою», яку легко впізнати на небесному схилі, і саме це дало їй ім’я бога війни — Марса, адже червоний колір асоціювався з кров’ю та полум’ям — атрибутами війни й руйнування.
Коли ж у XV–XVI століттях почався стрімкий розвиток астрономії, з’явилися перші, ще доволі примітивні телескопи та такі вчені, як Коперник і Галілей. Вони почали активно розвивати астрономію й відкрили, що на Місяці є кратери, що Марс — це планета, а не зірка, і багато іншого. Це стало справжнім проривом і революцією в уявленнях людей. Вони почали сумніватися в тому, що Земля є центром Всесвіту, навколо якого все обертається, як вважали ще з античних часів.
Такі ідеї спершу здавалися єретичними. Саме за це Джордано Бруно був спалений, а Галілео Галілей змушений публічно зректися своїх переконань, хоча, за легендою, внутрішньо він із ними не розлучився. Попри все, наука продовжила розвиватися, так само як і спостереження за Марсом.
Зрештою люди змогли хоча б опосередковано «побувати» на Марсі — йдеться про марсоходи та іншу техніку, яку людство відправило на цю планету. Один із таких апаратів представлений у залі Марса. Фізично ж люди поки що побували лише на Місяці. Але, можливо, вже в найближчі десятиліття людина таки ступатиме на поверхню Марса.
Цікавим є й те, що на Марсі менша гравітація — точніше, людина там відчуває значно меншу вагу. Один з інтерактивних стендів дозволяв стати на ваги й побачити, скільки ти важив би на різних небесних тілах: на Місяці — приблизно в шість разів менше, на Марсі — майже втричі менше, а на Юпітері — більш ніж удвічі чи навіть утричі більше.
Також було дуже цікаво розглянути, як Марс виглядає насправді. Без води він здається надзвичайно нерівним. Земля виглядає гладенькою кулею, адже більшу частину її поверхні вкривають океани, а вода розподіляється рівномірно. Марс же не має океанів у звичному для нас вигляді. За останніми даними, вода там існує у вигляді льоду на полюсах або в гірських породах, але не у формі відкритих морів. Саме тому Марс виглядає як кострубатий камінець — з вибоїнами, кратерами від падінь метеоритів і дуже нерівним рельєфом.
Також було показано нахил осі Марса. Якби на цій планеті була вода в рідкому стані, цілком можливо, що там могло б виникнути життя, і ми мали б сусідів у Сонячній системі. Існує навіть теорія, що колись на Марсі існувало примітивне життя, але воно загинуло. Лише подальші дослідження та, можливо, присутність людини допоможуть розгадати цю загадку. А ми все ж сподіваємося, що десь у Всесвіті життя існує.
Музей науки у Валенсії:
Геній да Вінчі
Модельєр чи збройний барон?
Секрети Мони Лізи
Як з'являються курчата
Цікаві комахи
Комахи та їхні личинки
Планета Земля
Сузір'я
