Після переїзду із передмістя Києва ми втратили можливість користування звичною для нас мережею великих іменитих супермаркетів. Прийшлося пристосовуватися до нових реалій.
В принципі, - наявність кількох невеличких продуктових магазинів та ринку повинні були би зняти будь-які питання. Але не так все виявилося просто.
Наприклад, - в магазинах все ж таки обмежений вибір продуктів. А молочні полиці взагалі чомусь не вселяють мені довіри: перші куплені мною тут пару пакетів молока при кип'ятінні згорнулися. Згодом таки знайшла надійного виробника, чиє молоко завжди свіже. Так друга проблема: його продукції часто просто немає у продажу.
Ковбаси, масло, оселедці, сири - все це приходиться випробовувати, як то кажуть, на власному шлунку. А так як у мене він трішечки перекроєний операцією, то всі ризики експериментів із харчами лягли на чоловіка...
Спробувала знайти якісь домашні продукти на ринку. І нарвалася на першу ж невдачу.
Купила молодого півника. Дуже ж хотілося домашньої курочки, я ж їх розводила раніше і вже фабричні кури мені не те... Півник був єдиним на весь ринок. Ніби з вигляду гарний: обсмалений, жовтенький, хоч і невеличкий. Ну молодий, що ж ти хотіла!
Принесла я того півня додому. Розділила на частини. Одразу ж поставила варити бульон, решту ж заховала у морозилку.
...Бульон варився години зо три, і залишився синім. Без єдиного кружальця оцього класичного жовтого курячого жирку. І навіть без запаху курки!!!
Такого я за все своє життя ще не бачила. В чому причина? - Не знаю. Але на базар по курей більше не йду.
Як і по щось інше із продуктів.
Виникла думка знову зайнятися розведенням бройлерів...😁
І ще одна дуже важлива річ ніяк у нас не піддається вирішенню: хліб. При наявності у містечку аж двох хлібозаводів, один із яких - навпроти нашого дому, ми не знаємо, де купувати хліб. Причина не тільки в смаку та якості. Причина - у розмірі. Його тут продають тільки цілими буханцями. А для нас із чоловіком це катастрофічно багато.
Пошуки менших порцій по супермаркетах не завжди дають результат: ті одиночні рідкісні тут половинки найчастіше просто черстві. А кому хочеться купувати сухий хліб? - правильно, нікому.
От і ростуть у мене мішечки із сухарями. Бо візьмеш ту буханку, їсиш-їсиш її тиждень, і все одно залишається трохи та попліснявіє. Чищу, ріжу на скибочки, сушу. Хенку смаколики будуть. Хоча і для нього їх вже забагато. Пора сусідам роздавати.
От і вчора, вчергове почистила остатки хліба від плісняви і порізала сушити. Та й залишилися ми без хліба. А скоро ж - обід. Йти в магазин - неохота, тому вирішую спекти трохи хліба самостійно.
Легкий і простий рецепт бездріжджового тіста швидко ліг у блокнот і став реалізовуватися. А коли поставила хлібець у духовку, то здивувалася, як швидко він 'росте', без дріжджів! Думала, - вилізе із форми. Але ні, - витримав.
Дістала. Остудила. Скуштувала. Смачно! Але - теж завеликий буханець вийшов. 🙃 А з урахуванням спеченого паралельно хлібу печива - то цього хліба нам точно на днів 5 вистачить! Але головне, що я тепер знаю, де взяти хліб в ситуації, коли не знаходиш потрібного в магазині. Спекти! 😎
