Чуже і далеке завжди гарне. Чому є так? Може тут дістала свої основи фраза - добре там, де нас нема? От реально, не було ще місця, куди б ми приїхали і сказвли, фу, як тут не красиво, не затишно. Якось так повелося, що завжди всім задоволені, люди інші, привітніші, а може просто байдужіші, а може заклопотані іншими речами, які ми не завжди і зрозуміємо.
По різному буває, та в перший тиджень відпочинку, чи гостювання ти захоплений усім. І якщо в тебе є можливість облаштувати своє гніздечко, то напевне ти будеш задоволений багатьма речами.
Та минає тиждень, другий, і тебе чомусь починає тягти додому. Насолода від спекотних прогулянок перетворюється на муку. А відпочинок стає набридливим. Чого б це? Може знову починає шукати основу відома фраза? Адже ми вже тут тепер, і знову все нам не так, і знову добре там, де нас немає. ??? А може ми просто душею сумуємо за домом....напевне так і є. Ми сумуємо за усім знайомим, за рідними дорогами, навіть якщо воно все в жахливому стані. Але нам воно легке і рідне. Бо воно своє.