Думала, настане літо - гори зверну. А навіть виспатись не встигла.
Цю думку пррочитала нещодавно у соцмережах. І вона звучить в голові щодня, бо літо таки спливає. Тепер я назавжди запам'ятаю: не плануй багато на літо, бо може бути така спека, що й виспатися не зможеш!😄
А от дощів цього літа небагато. Зате буря з градом, що пройшлася по наших головах посередині літа, знищила всі сади та городи. Той град лежав товстелезним шаром до ранку, так його нанесло потоками води у дворі. І що ти можеш зробити? - Нічого. Стихія природи сильніша за всі новітні технології, здобуті людиною...
Половина із цих городів, які я щодня споглядаю ранкової прогулянки, залишилась без врожаю. Зернові град знищив вщерть. Гарбузи та кабачки теж, хоча вони відновилися і вже мають нові плоди. Та не встигнуть вони дозріти, бо вже і ночі холодні, і день короткий. І осінь - на носі, пора готувати землю до зимового відпочинку.
Багато хто навіть комбайн не замовляв, щоб ту пшеницю чи ячмінь зібрати. Просто переорють побиті стебла, і все. Дешевше обійдеться.
А зранку я була приємно вражена райдугою, що несподівано з'явилася позаду нас у небі. Дощові хмари були десь далеко, а вона - ось, біля нас. Правда, потім і дощик трішки накрапав, і теж невідомо звідки, бо небо над нами було безхмарним. Свіжість дощових крапель, що прибили пилюку на асфальті, - особливий чуттєвий аромат дитинства. Люблю такий дощик. І райдугу в небі. І все навколо - люблю. А плани ми наздоженемо. Аби тільки війна закінчилась.
