Глава 5. Розуміння
Ніч вирішила віднести День до таємної печери. Там завжди був наче вечір, або ранок, тож День прокинеться.
Через десять-двадцять хвилин День прокинулася. - Я довго спала? - запитала заспана День. - Зараз приблизно північ - чесно відповіла Ніч. - Ясно, мені снився дивний сон.
- Розкажеш?
- Якщо згадаю.
- Добре.
- Там була кицька, яка казала щось про Магію, клани, ліс і...
- Все?
- Здається... Мовчання, повна тиша. День намагалася згадати сон а Ніч думала про ліс, що поряд з селом, іти, чи не іти.
Раптом День радісно вигукнула - Згадала!!! - і розказал все. Як вона зустріла кішку, її попередження, і про кота.
І тут Ніч усе зрозуміла.
- Вона хоче, щоб ми пішли до дикого клану, і там вивчали Магію!
Щоб ми пішли куди, і вивчали що? - не зрозуміла День.
- До дикоклану і вивчали Магію. Я не знаю, що це таке, але знаю, куди іти! - Ну, то пішли!
І вони почали готуватись до подорожі. через годину а то й дві День і Ніч вирушають, але зупиняються. Лиш Ніч вийшла з печерки.
- О, ні, я я зовсім забула, що тут ніч! - вигукнула Ніч. День вийшла і мовила - здається, скоро світанок.
- Ні, ще не скоро.
- Ну от...
- Давай, ти заснеш, а я піду. Ти знаєш дорогу до лісу?
- Да.
- Я піду, а ти чекатимеш світанку і коли він настане, підеш до лісу. Зустрінемось на узліссі.
- Кицька казала не іти на узлісся!
- Ми не будемо іти до світлоклану.
- Добре.
