Привіт, друзі!
Знаєте, є така приказка: «Ворог мого ворога — мій друг». Виявляється, вона стосується не лише людей, а й живої природи. Зокрема, комах. Але давайте про все по порядку.
Того самого дня, коли ми повернулися з кемпінгу, я ввечері, як завжди, вийшла в сад оглянути господарство. Треба було полити квіти, бо нас не було два дні, а сонце останнім часом шкварить немилосердно. Полити троянди, перевірити помідори в теплиці, подивитися, що змінилося за час нашої відсутності.
Отож підійшли ми до наших вишень, які ростуть навпроти кухонних вікон. Ще раніше ми помітили, що на них з'явилася попелиця. Минулі роки доводилося навіть обробляти дерева спеціальними інсектицидами. Цього року через весняні морози вишень майже немає, особливо на цих деревах, хоча на інших (що на полуниці) ще дещо зав'язалося. Але зараз мова не про врожай. Лише про те, що ми забігалися, і не обробляли вишні від попелиці. Та й не було особливої портеби.
Попелиці на листках було чимало. Я поливала троянди, а чоловік раптом каже:
— Дивися, що там на листі! Купа якихось жуків.
Я підійшла ближче й відповідаю:
— Та це ж, здається, сонечка.
А він каже:
— Та ні, це зовсім не сонечка!
У мене не найкращий зір, тому здалеку справді було важко розгледіти. Але зрештою виявилося, що права була саме я. Хоча не зовсім. 🤪
То були не дорослі сонечка, а їхні личинки (спитали у ШІ на телефоні). І їх там було справді дуже багато. А найцікавіше те, що личинки сонечок, як і дорослі комахи, є справжніми хижаками та активно полюють на попелицю.
Виходить, нам на допомогу прийшла сама природа. Поки ми думали, чи доведеться боротися зі шкідниками, сонечка вже вирішували проблему за нас.
Личинок було настільки багато, що я майже не сумніваюся: вони впораються з усіма колоніями попелиці на наших вишнях без жодної допомоги з нашого боку.
До речі, цікаво спостерігати за їхнім розвитком. Сонечка, на відміну від метеликів, непроходять повне перетворення: спочатку яйце, потім личинка, далі лялечка і вже після цього доросла комаха. Стадії лялечки нема. А їхні личинки віддалено не схожі на тих милих червоних жучків, до яких ми звикли. А от гусінь і метелик - це наче два різних біологічних види, хоча насправді один.
Ось така історія про закономірності природи. Іноді найкраще рішення — не поспішати нищити все підряд, а дати шанс природним союзникам зробити свою справу. Адже ворог попелиці виявився нашим справжнім другом.
