Є така смішка дитяча пісенька про тракторця, який цілий день у полі дир-дир-дир, за кермом працьовитий бригадир, працювали працювали, увесь урожай позбирали. Так, напевне, діток привчають до якогось труда.
От моє дитя не має села, але те село, куди ми час від часу їздимо на допомогу, бо просять, просто захоплює її. Якби ще не вийшло так, що вона з глистяками приїхала один раз, що лікувати не знали як, то я б напевне і на ціле літо її там лишала.
Природа, трави, циплята, курчата, кошенята, ну песиків немає, кошенята цього року перевелися, не знаємо навіть де та кицька їх діла, зате є он тракторець, в якому можна посидіти, і побавитись в водія.
Картопельку позбирати в маленьке відерце, малинки собі до млинців прямо з куща, свіженьку зібрати. Для таких "асфальтових", як я кажу, дітей - це справжня насолода, ніхто не заставляє зуби чистити, ходиш собі замазура цілий день, хочеш багнюку намісиш в калюжі, хочеш десь на велосипеді по молоко до сусідки майнеш. А ввечері знову залізеш в царівну тракторівну і на захід сонечка з висоти дивишся)