Глава 4. Питання і сон
- Можна поставити декілька питань? - прошипіла вона йому у вухо.
- Це перше. - посміхнувся кіт. - Так, але якщо це секрет, я змовчу.
- Перше питання...
- Друге.
-Ну, друге, яка різниця?
- Велика. Якщо ти полюєш, а хтось другий забере твою здобич прямо в тебе з підвуса, то тобі теж буде без різниці?
- Не відхиляся від теми розмови!
Ніч спробувала заспокоїтись і нарешті спитала те, що хотіла - Як тебе звати? - Вогник. - пролунала спокійна відповідь, - а точніше Вогневух!
- Наступне питання...
-давай. -
... ти знаєш, що то за чорносірий кіт?
- ...
- Ну?!
- ...
- Ну?!?!
- Я не впевнений, що мені можна розповідати - нарешті тихенько сказав кіт.
- Звідки він?
- Із кланів.
- Клани? Розкажи мені про них.
- Три клани в цьому лісі є, світлий, темний й дикий. Світлоклан аж на на узліссі сплять, світло полюбляють і муркотять у сні. Темноклан в тінях живе. А, дикі в центрі лісу...
- Досить!
- Що таке? - здивувався Вогневух.
- Я зрозуміла про клани
- І?
- В якому з кланів той кіт?
- Він - голова темноклану.
- Яке його ім*я?
-Мені здається, ти задала достатньо питань.
- Останнє і я тебе відпускаю.
- А ти мене відпустиш?
- Якщо відповіси на питання.
- Темномісяць.
- Темномісяць?
- А на це питання я не відповім, бо ти вже задала останнє питання. - Вогневух показав язика і втік.
- Ось і поговорили - подумала Ніч і пішла далі на свою нічну прогулянку.
День літала на білосніжних крилах. Вона муркотіла від задоволення так, як завжди муркотіла тут, і так, як ніколи не муркотіла там, де зараз спала. Сонцец на декілька секунд затулила тінь і вона почала збільшуватися, доки не перетворилася на білу з ледве помітним рудим відтінком шерсті кицьку.
- Хто ви? - здивовано прошепотіла День.
- Зараз це не важливо - муркнула кицька у відповідь.
- А що важливо?
- Попередження.
- Яке?
- Не іди на узлісся чи втінь, іди просто в центр лісу.
- Чому?
- Магія прокидається і в тобі і сестрі. В центрі лісу тебе навчать використовувати її.
- А, для чого ця магія?
- Вона просто є і все. Клани...
- Що? Але День так і не дізналася про клани, бо з*явився чорно-сірий кіт. - Вибач, мені треба іти. До зустрічі - мовила кицька...
- До зустрічі - мовила розгублено День.
