Hello everyone! It's already Friday, which means it's not time to procrastinate and share with you, friends, new photos of mushrooms 🙂. For the past three weeks, I've been posting pictures here that I took on a solo hike in the woods near my home. It was a solitary trip, which I went with the sole purpose of enjoying photographing mushrooms, taking my time. And although then I found very few edible mushrooms, but I achieved the main goal - I managed to photograph a large number of different mushrooms. And it's nothing that most of them are not edible or poisonous, the main thing is that they are very beautiful! Here, for example, here are these fake honey mushrooms - poisonous Hypholoma fasciculare. I found a whole colony of these mushrooms, which were very beautifully illuminated by the sun. It looked just fabulous!
Усім привіт! Уже настала п'ятниця, а це означає, що не час зволікати і ділитися з вами, друзі, новими фотографіями грибів 🙂. Впродовж останніх трьох тижнів я публікував тут світлини, які я зробив під час свого соло-походу в ліс неподалік від мого дому. Це була мандрівка-усамітнення, в яку я пішов з єдиною метою - насолодитися фотографуванням грибів, нікуди не поспішаючи. І хоча тоді я знайшов дуже мало їстівних грибів, але я досяг основної мети - мені вдалося сфотографувати велику кількість різних грибів. І це нічого, що більшість з них не їстівні чи отруйні, головне, що вони дуже красиві! Ось, наприклад, ось ці фейкові опеньки - Hypholoma fasciculare. Я знайшов цілу колонію цих грибів, які були дуже красиво підсвічені сонцем. Це виглядало просто казково!
En
Ua
The log where I found this beautiful colony of Hypholoma fasciculare also had other mushrooms growing on it. It was real lignified tinder mushroom - Fomes fomentarius. These were very old mushrooms, because it takes a long time to reach such a size.
На колоді, на якій я знайшов цю прекрасну колонію Hypholoma fasciculare, росли також й інші гриби. Це було здерев'янілі трутовики справжні (Fomes fomentarius). Це були дуже старі гриби, бо щоб досягнути такого розміру, треба багато часу.
En
Ua
I had a lot of fun during my journey through the forest alone. It helped me organize some disturbing thoughts and grasp for a brief moment the harmony that nature gives. Why just for a short moment? Because I returned home, to the news about the war, to the news, about how the terrorist country Russia is shelling Ukrainian cities and villages and killing people, burning every square meter of the conquered land. Recently, I saw photos of the destroyed forest in Serebryan Forestry in the Donetsk region, where some of the fiercest battles are being fought on the entire front line - there is nothing alive left and only burnt and broken tree trunks, like burnt matches, look sadly into the sky and as if asking: "Why? Why? Why do you need this scorched earth? Is it not enough for you?" But no one can give them an answer, because the invaders do not speak, they silently burn both people and plants that once grew there...
Я отримав дуже багато задоволення під час своєї мандрівки лісом на самоті. Це допомогло мені впорядкувати деякі тривожні думки і осягнути на коротку мить гармонію, яку дарує природа. Чому лише на коротку мить? Тому що я повернувся додому, до новин про війну, до звісток, про те, як країна-терорист Росія обстрілює українські міста та села та вбиває людей, випалюючи кожен квадратний метр завойованої землі. Нещодавно я бачив фотографії знищеного лісу у Серебрянському лісництві у Донецькій області, де ведуться одні із найбільш жорстких боїв на всій лінії фронту - там не залишилося нічого живого і лиш обгорілі та обламані стовбури дерев наче спалені сірники сумно дивляться у небо і наче питають: "Чому? Навіщо? Для чого вам ця випалена землю? Невже вам мало своєї?" Але їм ніхто не може дати відповіді, бо загарбники не розмовляють, вони мовчи палять як людей, так і рослини, які там колись росли...
