Що станеться з вашим мозком, якщо частіше їсти гриби (і до чого тут комбуча)
Знаєте, якось я зловив себе на дуже неприємній думці. Був звичайний вівторок, я сидів перед монітором, намагаючись звести до купи кілька важливих робочих завдань, і раптом зрозумів, що мій мозок просто відмовляється співпрацювати. Відчуття було таке, ніби в голові розлили густий кисіль. Думки плуталися, концентрація розсипалася, як картковий будинок від найменшого протягу, а імена колег чи назви проєктів доводилося буквально витягувати з пам'яті силоміць. Знайомий стан, правда? Особливо зараз, коли інформаційний шум пробиває будь-яку броню.
Я тоді пішов на кухню робити третю чашку кави, хоча чудово розумів, що вона дасть лише коротку ілюзію бадьорості, за якою неминуче прийде ще глибша втома і тривожність. І саме в той момент, гортаючи стрічку новин, я натрапив на круту статтю від медіа «Стан» про те, як на наш мозок впливають звичайнісінькі гриби. Не ті, що розширюють свідомість і відправляють у космос, а ті, що лежать на полицях будь-якого супермаркету. Я заварив чай, вчитався в текст і, чесно кажучи, мій погляд на звичний раціон перекинувся з ніг на голову.
Виявляється, гриби — це не просто вода, клітковина і приємний смак у соусі до макаронів. Це справжня капсула часу для наших нейронів. Уся справа в одній хитромудрій сполуці, яка називається ерготіонеїн. Звучить як назва ліків із фантастичного фільму, але насправді це природна амінокислота з потужними антиоксидантними властивостями.
Спробую пояснити простіше. Наш мозок щодня піддається окисному стресу. Це ніби іржа, яка повільно, але впевнено роз'їдає металевий каркас автомобіля. Через стрес, недосип і погану екологію наші клітини «іржавіють», що з роками призводить до погіршення пам'яті, втрати фокусу, а в перспективі — до серйозних нейродегенеративних проблем. Так от, наш організм сам цей ерготіонеїн не виробляє. Взагалі. Але при цьому в нас є спеціальна система для його транспортування і накопичення. Тобто природа буквально запрограмувала нас на те, що ми маємо отримувати цей «антикорозійний засіб» із їжі. І гриби — одне з найкращих його джерел.
Коли я читав про дослідження, які проводилися серед літніх людей у Сінгапурі та США, я був вражений. Уявляєте, споживання лише двох порцій грибів на тиждень вчені пов'язують із помітно нижчою ймовірністю розвитку легких когнітивних порушень. Люди, які регулярно додавали гриби до свого меню, краще справлялися з тестами на пам'ять і увагу. Звісно, я не наївний хлопець і розумію, що не можна все списувати на одну лише тарілку печериць. Ті, хто їсть гриби, можливо, загалом більше дбають про здоров'я, їдять овочі та частіше ходять пішки. Але статистика — річ уперта, і ігнорувати цей зв'язок було б просто нерозумно.
Минулих вихідних я зайшов на наш місцевий ринок — люблю цю ранкову осінню метушню, коли повітря пахне прохолодою і свіжістю. Проходячи повз овочеві ряди, я прицільно купив пів кілограма глив і трохи шиїтаке. До речі, саме в них, а ще в білих лісових грибах, концентрація того самого ерготіонеїну найвища. Поки я готував їх удома (просто запік із краплею оливкової олії, часником та гілочкою розмарину), я міркував про ще один крутий механізм, через який гриби впливають на наш розум. І цей механізм захований... у нашому животі.
Тут ми підходимо до найцікавішого. Гриби багаті на специфічні харчові волокна та полісахариди, які працюють як пребіотики. Вони годують нашу кишкову мікрофлору. А кишківник, як сьогодні підтвердить будь-який нейробіолог, — це наш другий мозок. Вони постійно спілкуються між собою через блукаючий нерв, гормони та імунну систему. Якщо ваші бактерії щасливі й ситі, вони посилають у мозок сигнали, які знижують тривожність і покращують настрій.
І якщо вже мова зайшла про кишківник, мікробіом та слово «гриб», я просто зобов'язаний згадати про ще одного героя, який зробив справжній камбек із минулого. Пам'ятаєте ту дивну трилітрову банку на підвіконні у бабусі? Ту саму, де плавало щось схоже на бліду медузу-інопланетянина, накриту шматком марлі, і пахло кисленьким оцтом? Так, я кажу про чайний гриб. У дитинстві я дивився на нього з сумішшю огиди і страху. А сьогодні я сам регулярно купую крафтову комбучу (так його тепер модно називати) і навіть серйозно подумую завести власного «вихованця» вдома.
Комбуча — це ферментований чай, і вона ідеально доповнює історію з когнітивним здоров'ям. Якщо звичайні гриби дають пребіотики (їжу для бактерій), то чайний гриб є потужним джерелом пробіотиків (самих корисних бактерій). Це як привезти на будівництво не тільки цеглу, а й висококласну бригаду будівельників. Разом вони створюють у кишківнику ідеальне середовище. Додайте сюди те, що в комбучі повно вітамінів групи B, антиоксидантів та є легка, м'яка доза кофеїну від чаю.
Я помітив це на власному досвіді. Коли замість третьої чашки кави о третій годині дня я випиваю склянку прохолодної комбучі, я не отримую того різкого стрибка серцебиття, після якого настає неминучий спад сил. Навпаки, з'являється якась дуже рівна, ясна енергія. Голова стає світлішою, фокус повертається, і працювати стає в кайф. Це саме та синергія, про яку мало хто замислюється: вітаміни групи B з їстівних грибів (рибофлавін, ніацин, які відповідають за енергетичний обмін нейронів) плюс пробіотики та органічні кислоти з чайного гриба роблять для нервової системи більше, ніж жменя розрекламованих біодобавок.
Звичайно, не варто сприймати все це як магічну пігулку. Якщо ви спите по чотири години на добу, не вилізаєте зі стресу і харчуєтеся виключно фастфудом, то жодні шиїтаке і жодні літри комбучі вас не врятують. Це не ліки, це інструменти. Їхній потенціал розкривається тільки тоді, коли вони стають частиною адекватного, різноманітного раціону, де є місце овочам, зелені, горіхам і, головне, здоровому глузду.
Але знаєте що? Додавати до свого життя такі корисні звички — це страшенно приємно. Це не вимагає відмови від радощів життя. Це просто означає, що наступного разу, готуючи ранковий омлет, ви кинете туди жменю нарізаних печериць. А замість солодкого газованого напою до обіду відкриєте пляшечку ігристого чайного гриба.