Ніколи не кажи "Ніколи".
Ця фраза завжди допомагала мені триматися "в формі" у складні часи. Та чомусь останніми роками, коли світ навколо став сипатись, наче піщані замки на пляжі від океанічних хвиль, я про неї не згадувала.
Та от, настав час пригадати. Бо не все так погано. І що в кінці тунелю таки є світло. І щоб його побачити, не треба впасти ще на вході, а послідовно рухатися вперед. Хай навіть каміння з неба, але рухатись!
Так, страшна буря з градом у липні знищила всі мої овочі та квіти, побила малинник і сад. І все виглядало абсолютно безнадійно втраченим.
Та ми, оговтавшись від стресу, потрохи почали розбирати завали, і рятувати рослинки.
Про огірочки я розказувала, - відновлюються, вже навіть перші плоди дають.
Вчора ж ми насолоджувалися вже помідорчиками, моїми найулюбленішими, сорту черрі. Їх насіння мені прислала донечка з далекої французької Бретані. Я так над ними трусилась, поки ту розсаду вирощувала; так доглядала, щоб не хворіли і мали підживлення, а град взяв і все знищив...
Думала тоді - ніколи більше не прикладатиму зусиль і не саджатиму грядок. Але "ніколи не кажи "ніколи": не пройшло й місяця, а ми вже маємо кучеряву грядочку, на якій дозрівають цілі китиці смачнючих черіків!!!
Терпіння і креативний підхід до справи, невтомне бажання всіх врятувати, вилікувати і довести до ладу зробили неможливе можливим. Тож - ніколи не кажіть "ніколи"!