Одразу повідомлю: я більше люблю світанки. Бо після них починається Світло. А коли сонце сідає за обрій, то на нас чекає Темрява. А темряву я не люблю...
Саме тому і любила виїзди на природу з ночівлею. Бо тут ти ні на кого не дивишся: спить людина чи не спить. Ти з першими птахами прокидаєшся, коли ще навіть не дуже видно черв'ячка на гачок одягнути (звісно, ми на річці рибалили). Витягуєш із води поставлені на ніч спінінги зі стальками замість жилки (саме так ми рибалили на стрімкій Десні), знімаєш купу водорослей та гілочок, і рибку, якщо вона є. Перенаживляєш насадки і наживки, заправляєш кормак свіжою кашею, і - вйо, знову ляща чекати! А його чекати найкраще саме в цей час, коли перші промені сонця ще тільки рікошетять десь із-за горизонту, а самого світила ще не видно. А потім ти спостерігаєш за його окрайчиком, що вилізе зз-за далекої лінії сходження Землі та Неба. І дивитишя зачаровано, як цей окрайчик стрімко стає півколом, а потім і величезним колом з червонуватим відтінком. І так само швидко, піднявшись вище у небі, сонце стає звичайним, невеличким, білим і сліпучим...
Та часи тих прекрасних поїздок давно минули... Лиш болюче бажання повернутися в ті краї час від часу ранять душу. Бо повернення не буде. Ну хіба лиш коротка поїздка, "в гості до минулого"... А тут, де ми живемо тепер, немає Десни. Немає Київського водосховища. Нема куди й виїхати з ночівлею, щоб половити рибку не на штучній водоймі. Та все одно тягне на природу...
Вибираємся рідко на ставок, що поблизу дому. Я його не люблю ні як місце для риболовлі, ні навіть покупатися тут неприємно: мілко і занамулено, ще й риба цього літа вся хвора. Та все ж, бувають моменти, коли просто неможливо не вийти до води і не провести сонце на заході дня.
Саме таким був вчорашній вечір. На схилі важкого тижня, перед початком наступного, ми таки вийшли на пару годинок на ставок. Рибка ловилася на поплавчанку, на глибині 30 см, недалеко від берега. Це були маленькі окуні, карасики, і навіть один карпик попався. Та ми взяли лиш пару окуньків для кота, а решту риби випустили: вся в червоних плямах... І досі орендарям до одного місця така ситуація, - вони нічого не роблять для лікування риби та очищення водойми від паразитів...
Лиш красиве сонце, що котилося за обрій, втихомирювало всі негативні думки. Воно забрало з собою важкі події останніх днів. І я вірю, що світанок понеділка ми зустрінемо з новими силами, планами та надіями.
До праці, - тиждень починається, а літо закінчується!😉
