Пречудова вчора вечором вийшла прогулянка!
Люблю пригоди. Але все ж таки - бажано було б добігти додому швидше. 😁 Та сильна гроза стримувала нашу швидкість. Боюся я блискавок і грому. Точно так само, як і наш песик Хенк.
Тепер по порядку.
Вийшли ми трішки раніше на прогулянку. Бо побачили, як із заходу насувається щось дуже похмуре і чорне. Схоже, скоро почнеться дощ.
Намокати нікому не хотілося. Тому ми вибрали для себе найкоротший маршрут по лісу.
Поки йшли лісом, нічого не передвіщало зміни погоди. Але варто було вийти на відкритий простір, як тривога огорнула душу: потрібно поспішати додому! Тим більше, що хмари рухалися надто швидко. В наш бік. Обігнати їх ми не могли.
Собачки також не дуже поспішали додому. Не звикли вони ось так швидко йти із такого чудового лісу, де є море незвіданих запахів та пригод. Адже ще вчора нам прийшлося дуже довго чекати із "полювання" нашу Боночку. Вона разом із Хенком унюхала косулю. Ми не встигли зупинити шаленство собак, - вони погналися за рудою красунею. Хенк, правда, швидко повернувся. А Бону ми кликали хвилин 10, поки та припленталась, втомлена та щаслива. 🐶
Тимчасом вже накрапав дощик і піднявся сильний вітер. Блискавки та безперервне гуркотіння грому тільки наростали. А ми - тільки вийшли з лісу... Додому лишалося хвилин 10. Які ми прискорено подолали за 5. Але - всі народні приказки згадали.😁
"Лиє, як із відра". "Мокрий, як хлющ" (до речі - може хтось знає, що таке хлющ? ))) "Промокли до останньої нитки". Це все - про нас. 🙃
Люблю пригоди. І хеппі енд - також люблю.✌️
