Привіт, друзі!
Отож, як я вже розповідала в попередньому дописі, оскільки ми були на кемпінгу, ми пішли спати в нашу палатку, якою нас люб'язно забезпечила моя кума. Моя подруга заздалегідь сказала, щоб ми з чоловіком взяли лише свої каремати, бо зайвих у неї начебто не було. Хоча потім, як виявилося, каремати таки знайшлися, класні, кемінгові, надувні. Щоправда, наші теж виявилися потрібні, вони були як підкладка під оті м'які надувні матраци, щоб ті, боронь Боже, не пробилися. Така собі додаткова страховка.
Взагалі в моєї куми є дуже багато всіляких кемпінгових речей. Ми з чоловіком теж любимо походи та відпочинок на природі, але робимо це не так часто. До того ж у нас немає власного автомобіля, тому возити великі палатки, надувні матраци та інші зручності просто нічим.
Наша палатка звичайна туристична, так само як і спорядження. Усе розраховане на те, щоб можна було нести на власному горбі. А от палатка, в якій ми спали цього разу, хоч і розкладалася дуже легко, була доволі громіздкою. Так само і всі ці надувні матраци, подушки та інші дрібниці, які роблять життя кемпінгового туриста значно комфортнішим.
Спали ми дуже добре. Підстилка була м'яка, холоду не було зовсім. Навпаки, навіть трохи спекотно. Хоча вночі там завжди випадає сильна роса, а де є роса — там і прохолода, особливо під ранок.
Тому все, що могло намокнути, ми сховали до палатки. Крім босоніжків чоловіка, які він категорично відмовився затягувати всередину свої речі. То ж вони були мокрі, коли зранку він першим прокинувся та пішов до туалету. До речі, в того дядька все досить культурно облаштовано. Туалет хоч і звичайний сільський (будка над ямою), але чистий. Біля нього стоїть умивальник із пляшкою води, де можна помити руки чи освіжитися після сну. Для кемпінгу це вже достатній рівень комфорту.
Щоправда, вода закінчилася швидко, адже людей було багато. Тому ми відправили старших дітей до джерела, яке знаходиться неподалік під скелею. Вони принесли нову пляшку свіжої води.
Коли всі прокинулися, настав час сніданку. Ще заздалегідь було вирішено, що будемо варити кулешу. Хоча якщо бути зовсім точними, то по факту це був майже банош. Там є певні технічні відмінності, але загалом це та ж страва з кукурудзяного борошна зі шкварками.
Чоловіки розпалили вогонь, і незабаром сніданок був готовий.
Кулеша вийшла надзвичайно смачною та ситною. Настільки ситною, що ніхто не зміг доїсти свою порцію до кінця. А половина казана взагалі залишилася.
Після сніданку ми ще мали трохи часу на відпочинок. Кожен займався тим, чим хотів. Ми з чоловіком вирішили прогулятися територією.
Під час прогулянки чоловік звернув увагу на цікаву шпаківню, прибиту до дерева. Її явно робили для шпаків, але, як виявилося, там давно оселилися бджоли. Судячи з усього, всередині вже був справжній вулик. Щоправда, ніхто з нас не захотів перевіряти це ближче чи приміряти на себе роль мисливця за медом.
Тема солодощів після цього нас не відпускала. Ми звернули увагу на молоді зелені соснові шишки. У Карпатах із них часто варять варення, яке продають як місцевий делікатес. Воно має дуже гарний насичений зелений колір і користується популярністю серед туристів.
Ми разу його жодного не купували, але колись пробували. Смак дуже незвичний — із виразними нотками соснової живиці та хвої.На
Близько дванадцятої години ми зібралися та знову поїхали на кар'єр Задорожнє. Там відпочивали аж до вечора.
А ввечері кум привіз дітей, і настав час повертатися додому.
Дорога вийшла доволі виснажливою. Хоча чоловік куми підвіз нас на кінцеву зупинку нашої маршрутки, ми не встигли на нашу маршрутку і поїхали автобусом у сусіднє смт, потім ще довелося йти пішки майже два кілометри, бо той автобус не заїжджає до нашого села.
А на завершення дня мені ще вдалося отримати штраф у 500 гривень. 😥
Я була впевнена, що оплатила проїзд телефоном через NFC. Навіть здалося, що все спрацювало як треба. Але виявилося, що валідатор платіж не провів. І саме тоді нам трапилася контролерка.
На жаль, жодні пояснення її не переконали. Вона не хотіла нічого слухати й виписала штраф. Чесно кажучи, це добряче зіпсувало нам настрій.
Але зрештою всі неприємності відійшли на другий план, коли ми повернулися додому та побачили дітей.
Тож цей насичений день завершився все ж таки на дуже хорошій ноті.
