Продовжуємо реконструювати старий батьківський двір і прилеглу територію під городину. Технічні роботи із встановлення нового паркану задля збільшення зони відпочинку біля хати займають багато часу. Та все ж - весна надворі вимагає приділяти увагу посіву та посадці всього задуманого. А задумано ох як багато, аби сил та здоров'я вистачило! Бо навіть на нашій дачі під Броварами, де ми жили раніше, у мене був великий асортимент плодових дерев та винограду. А тут поки що із дерев є тільки яблуні, сливи і вишні. Тому бажання урізноманітнити фруктовий стіл із власного саду не покидає мене ні на мить.
Спочатку задивлялася на екзотичні всякі фрукти: хотілося посадити хурму та інжир. Але коли побачила, як погано перезимували деякі посаджені восени екзотичні квіти, - засумнівалась, чи справлюсь я із такими ж незвичними для нашої місцевості деревами. А зусиль прикласти прийдеться чимало. Та чи виживуть, чи залишаться екзоти у спадок дітям - велике питання. Тому віднедавна виношую мрії про більш прості дерева для імпровізованого саду.
На сьогодні зупинилася на грушах. Так, чудовий фрукт, всі його люблять. Один спогад про поїдання стиглої грушки, коли по ліктях тече сік, заставляє проковтнути слину. Але що ж вибрати, коли сортів груші існує так багато?
Вирішила зупинитися на відомих: Дюшес та Парижанка. Перша достигатиме влітку, бо це літній сорт. А друга - восени, і зберігатися зможе аж до лютого місяця. Якщо правильно зберігати, звісно.
Сьогодні ж і поїхали на ринок придбати саджанці. Місце для них підготували заздалегідь, викопавши ямки і наповнивши їх дно добривом.
Вибрали чудові деревця із гарно розвиненою кореневою системою. Акуратно вставили в ямки палиці для підв'язки деревця, і засипали землею, поливаючи по мірі заповнення ямки водою.
Залишилось гарно доглядати за саджанцями. Бути здоровими, активними та дочекатися через кілька років своїх перших груш. І - ...сік по ліктях!😍
