Всеукраїнські жарти в сезон дозрівання кабачків цього року мене не торкнулися. Бо недавня буря з градом знищили моє все, і тепер відмовлятися від будь-якої овочевої допомоги означало б зимувати без запасів продуктів.
Так, і я щороку не знала, кому роздати ті кабачки. Бо вони ж якось не за планом виростають: сьогодні ти шукаєш хоча би парочку для вечері, а через два дні вже понаростали з десяток молодих. І обов'язково кілька штук переростків знайдеш, пропущених минулого разу, і вже ні на що не годних, крім дати свині. Але свиней у нас немає, і в сусідів немає, і ці переростки приходилось таки чистити від шкірки та насіння і готувати.
До столу зазвичай я різала такий кабачок на товстенькі кільця і фарширувала рисом з м'ясом, так само, як і голубці. Навіть збереглося у пам'яті, як наша перша дитина вчилася говорити і називала цю страву "посійовані табатки".😇 А для консервації я різала такий кабачок "паличками" і маринувала, як і огірки. Особливо врятувало нас це консервування минулої зими, бо огірки у нас того літа "згоріли" і закрутити вдалося зовсім мало.
Цього ж літа ураган звільнив мене від турбот про кабачки: вони знищені градом вщент. І от, одного чудового дня пише мені моя однокласниця, що живе у містечку: "Я знаю, що в тебе нічого з овочів нема. Прийди, я з тобою поділюся, бо нас обійшла ця біда."
От як тут не пригадати приказку: "Не май сто гривнів, май сто друзів"!
І кабачків торбу принесла, і огірочків трохи, ще й домашніх яєць "на здачу"!
От і займалася я два дні кабачками. Тепер вже точно на зиму вистачить!
А помідори все ж надіюся відновити і отримати свої.
