І знову приїхали до мене гілочки гортензії із французької Бретані. Я постійно прошу доньку прислати мені їх, бо мрію розвести у себе цю прекрасну квітку. Але поки що із кількох спроб маю: один кущик на вулиці на клумбі, від якого очікую перше цвітіння. Другий, що теж вже росте на клумбі, ще зовсім малесенький і має тільки сформуватися цього сезону як кущ. І чотири живці у хаті, їх я намагаюся перетворити на саджанці і висадити на вулицю влітку. А гілочки для цих малят привезла сама, коли їздила до дітей в гості.
Суть в тому, що у Бретані зовсім інший клімат. Там велика вологість, через близький Атлантичний океан. І там не буває морозів. Тому їх широколисті гортензії ростуть там навіть на узбіччях доріг. Приблизно як у нас росте бузок. А в умовах нашого клімату ці гортензії потребують особливого догляду, як люблять говорити садівники, "танців з бубнами". І для мене відкрились двері в нову науку, - живцювання, вирощування та догляд широколистих гортензій. Дуже ж хочеться мати у себе в дворі часточку дочкиного дому.
От і освоюю потрохи непросту справу. Надіюсь, цього разу мої 14 живців з присланих гілочок приживуться на всі сто. Бо використовувала найчистішу та найкращу технологію живцювання: в торфяні таблетки. Все зроблено, тепер тільки слідкувати за температурою і вологістю в боксах. Через два-три тижні мають вирости гарні корінчики. І тоді я пересаджу вже укорінені живці в окремі посудинки.
В добрий час, бажаю сама собі. 😁
