Святкую сьогодні річницю моєї операції. Рівно рік тому, в цей час, я була під загальним наркозом, а чарівники-хірурги чаклували над видаленням злоякісної пухлини із мого тіла. Той день випав із мого життя, адже відійшла від наркозу тільки надвечір: операція тривала 5 годин. Лікарі зробили все як потрібно, збоїв чи якихось непередбачуваних історій не сталося, і слава Богу. Бо я і так на третій день почувалася препаскудно: все боліло, повний ніс і рот трубочок якихось, і з боків теж купа дренажів та катетерів... Ні рухатись, ні пити, ні їсти... навіть позіхнути - боляче. Признаюсь, проскочила була думка від цього всього, що краще би я не погодилась на операцію, настільки важко було витримати біль.
Але - зі мною після реанімації 24\7 була старша донька. Вона ночувала на лавці в палаті, аби тільки забезпечити мені постійний догляд. Вона і спати-то не могла толком, бо прислухалася, чи я дихаю. Точно так само колись і я прислухалася після її народження до її дихання у дитячому ліжечку... Кругообіг піклування якийсь! 😍 Саме тому у мене завжди був найсильніший стимул жити - заради того, щоб не підвести ні доньку, ні всіх її друзів та знайомих, що доклалися до мого лікування.
Не вірилося, що вже через 7 днів після операції я зможу поїхати додому. Але - лікарі краще знають, як воно має бути. І таки вже через тиждень я міцно стояла на ногах. І виписалась із лікарні.
Першим ділом - зустріч із коханими песиками і прогулянка в лісі. Далі - виїзд на риболовлю на Десну, вже через місяць після операції.
Але, на жаль, війна продовжувалась... Рівно через два місяці після операції росіянці ракетою вгатили по ОХМАДИТу... Я там проходила променеву терапію. Там - мої друзі та знайомі. Там - онкохворі діти і їх рідні. Як так можна...
Одним словом, ми зважились переїхати із тривожного передмістя Києва на мою батьківщину. І тепер, через рік після операції, як ніколи хочеться, щоб життя було насиченим гарними подіями та здобутками. Є маса планів та мрій, і вони потихеньку рухаються вперед. Є постійна підтримка від дітей та внуків, від мами та брата, від племінника. Є міцне плече коханого, який завжди поруч. Люблю всіх. Вдячна кожному.
Будьте здорові, бережіть одне одного!
