Завтра нашу підопічну собачку ми змушені віддати волонтерам.
Адже вже наступного тижня маємо виїжджати за 400 кілометрів до свого нового старого дому. Там і для комфортного життя нашого вівчарика поки нічого не організовано. І взяти під свою відповідальність ще одну, навіть найкращу у світі, собачку неприпустимо. Тим більше, коли немає взагалі поки що ніяких засобів існування. Пенсію поки кажуть що зарано нам чекати, а як вийде з роботою та доходами у новому місті - невідомо.
На превеликий мій жаль, волонтери так і не змогли за більш ніж рік перетримки прилаштувати Боночку у сім'ю.
Я все розумію: війна, світло вимикають, роботи немає, донатити треба а не собаку утримувати... Але ж за цей рік моя зооволонтерка прилаштувала майже десять собак! Четверо - навіть у Європу! Ну чому, чому Боночці так не щастить?
Їхати зараз у нову сім'ю, яка також тимчасова... Нічого гіршого для неї і не придумаєш. Чемна, віддана, розумна та прекрасна наша\не наша дворняжечка, тримайся там, тобі обов'язково пощастить!!! Ми дуже тебе полюбили і бажаємо тобі стати для нових справжніх твоїх хазяїв найулюбленішою та найдорожчою собачкою.
Ридаю, адже сьогодні ми останній раз купалися із Боною в нашому озері... 😭
