UA/EN 209-й день війни – Ніч і день. / 209th day of the war – Night and day.

Доброго вечора.

Ніч минула не спокійно. Були чути обстріли, але це діло для нас вже увійшло в привичку. Але. Буває і так що завжди є – але. В три години ночі прогриміли 6 потужних вибухів десь зовсім поруч. Мої коти, які сплять у мене в ногах, підскочили і побігли в іншу кімнату. Тож вибухи були гучні. Я прокинулась і першу чергу думаю чи будити сина, чи ні. Бо при таких обстрілах ми йдемо в коридор і сідаємо між двох стін. Все водночас затихло…
Я взяла побілку і почала читати телеграм канал і вайбер. Тож люди теж прокинулись і матюкалися на клятих москалів. Трішки поговорили в мережі. У когось прокинулась дитина і плакала, в мене коти потікали хто куди, у інших серце прихопило. Пройшло з пів години і вирішили, що вже можна заспокоїтись і йти спати далі. Моя подруга живе на 9 поверсі, і розповіла, що вона підійшла до всіх вікон і нікого в далечині не побачила, значить це далеко, тож вирішили далі спати. Ось так і живемо ми в прифронтовому місті.

На ранок, як завжди, про нас ні слова, ми ніякої інформації получити не можемо з новин. Але один із головнокомандуючих все ж такі відповів, що вибухи, які ми чули в ночі, нічого не пошкодили і контролюється нашими ЗСУ. Тож віримо нашим хлопцям і віримо в ЗСУ. Нас тільки попередили, що вдень будемо чути ще вибухи, це наші сапери будуть утилізувати знайдені боєприпаси на спеціальному полігоні.

День почався як завжди. Зранку у дитини дистанційне завдання, сніданок, виконання домашнього завдання, робота по дому, займалася улюбленою справою - в’язанням. Так і день пролетів.
На обід готувала курку, запечену духовці, з яблуками і картоплею. До цього обіду приготувала овочі.

Фото зроблені телефоном Xiaomi Redmi S2

Тітка прислала мені квіточку зі свого города, щоб заспокоїти мене за минулу ніч.

=====================

Good evening.

The night did not pass peacefully. Shelling could be heard, but we are used to it. but. It happens and always happens - but. At three o'clock in the morning, 6 powerful explosions thundered somewhere very close. My cats, who are sleeping at my feet, jumped up and ran into another room. Therefore, the explosions were loud. I woke up and the first thing I think about is whether to wake up my son or not. Because during such shelling, we go into the corridor and sit between two walls. Everything fell silent at the same time...
I took my phone and started reading the Telegram channel and Viber. So the people woke up and cursed the damned Muscovites. We talked a little online with people. Someone's child woke up and cried, I have cats running around, and others had a heart attack. Half an hour passed and we decided that we could calm down and go to bed. My friend lives on the 9th floor and she said she went to all the windows and didn't see anyone in the distance so it was far so they decided to keep sleeping. This is how we live in a front-line city.

In the morning, as usual, there is no word about us, and we cannot get any information from the news. But one of the commanders still replied that the explosions we heard at night did not damage anything and were controlled by our Armed Forces. That is why we believe in our boys and believe in the Armed Forces. We were only warned that during the day we would hear new explosions, that our sappers were disposing of the found ammunition at a special landfill.

The day started as usual. In the morning, the child had a distance task, breakfast, lessons, and housework, and engaged in his favorite activity - knitting. And so the day passed.
For lunch, I prepared oven-baked chicken with apples and potatoes. I prepared vegetables for this dinner.

The photos were taken with a Xiaomi Redmi S2 phone

My aunt sent me a flower from her garden to calm me down from last night.