You know, it must be a great skill to be able to turn an ordinary walk into something inspiring, because as great artists said, in search of beauty, we can travel all over the world, but in order to be able to see this beauty, we must have it in ourselves, otherwise we won't find anything...
Знаєте, напевне це велике вміння, зуміти перетворити звичайну прогулянку в щось надихаюче, адже як казали великі митці, що в пошуках прекрасного ми можемо мандрувати по всьому світу, але навіть щоб зуміти побачити це прекрасне, ми повинні мати його в собі, інакше нам не знайти нічого...
And in general, you can talk a lot about the beauty of nature, because it is infinite - even Nietzsche himself taught this)))) But, no matter how much you say, everything should start with who you are, whether you know yourself, whether you are open to the world, what inspires you, and are you able not only to receive something from the environment, but also to give?
Та й взагалі, про красу природи можна говорити багато, адже вона нескінченна - ще сам Ніцше вчив цього)))) Але, скільки б не говори, все має початись з того, хто ти, чи знаєш себе, чи відкритий до світу, що надихає тебе, і чи ти вмієш не тільки отримувати щось від оточення а й віддавати?
It was with such thoughts and comfort that we were inspired by the beauty that thousands of people pass by every day, to work or home, and only a few bend over a small daisy, wondering how it is that only one of a dozen has pink petals, and a fluffy lilac smells of such aromas , that you want to inhale deeper and deeper. Or a rose bush, which I seem to see myself for the first time.
Саме з такими роздумами і втіхою ми надихались красою, повз яку проходять тисячі людей щодня, на роботу чи додому, та тільки одиниці нахиляються над малою маргариткою, дивуючись, як так, що тільки одна з дюжини має рожеві пелюсточки, а пухнастий бузок пахне такими ароматами, що хочеться вдихати все глибше і глибше. Або рожевий кущ, який я здається і сама бачу вперше.
And how much of that beauty will remain unspoken or unnoticed if you don't know how to notice it. Such skills are probably invaluable now, when little things give inspiration or a thirst for life. At a time when you are just waiting for some good news or confidence in the future, or when it seems that there is nothing good in the world because of the war - maybe it is worth just hanging banners at every step, or writing everywhere on every big board - "As long as a person is able to see beauty, it does not grow old."
А скільки тої краси залишиться неозвученою чи непоміченою, якщо ти не вмієш це помічати. Напевне зараз такі вміння безцінні, коли дрібниці дарують натхнення чи жагу жити. В час, коли тільки і чекаєш на якусь добру звістку чи впевненого завтра, чи коли здається що немає більше нічого доброго в світі через війну, то здається варто просто на кожному кроці вішати банери, чи писати всюди на кожному бігборді - "Поки людина здатна бачити красу, вона не старіє".
These lines simply echo into my consciousness, even if I really want to close my eyes and not notice anything. But we must learn, gratitude for this will definitely return to us in the form of other energy, because even according to the laws of physics, energy does not arise from nowhere, and does not simply disappear, but passes from one form to another - therefore, learn to admire and receive strength from surrounding and this beauty will return to you like a boomerang))
Ці рядки просто ехом проникають в мою свідомість, навіть якщо дуже хочеться закрити очі і не помічати нічого. Та ми мусимо вчитись, вдячність за це обов'язково повернеться до нас у вигляді іншої енергії, адже навіть за законами фізики енергія не виникає нізвідки, і так просто не зникає, а переходить з одного виду в інший - тому вчіться милуватися і отримувати сили від навколишнього і ця краса як бумеранг повернеться до вас ))
And every walk on Wednesday now encourages me to look at familiar things and phenomena in a different way, and I look forward to another Wednesday to share my impressions of what I saw with the world.
А кожна прогулянка у середу тепер стимулює по іншому дивитись на звичні речі та явища, і я з нетерпінням чекаю чергову середу, аби поділитись зі світом своїми враженнями від побаченого.