Роберт М. Веґнер — автор, що пише під псевдонімом, лауреат шести Зайделів, який до письма працював у магазині електроніки. Стаття про те, як він крок за кроком вибудовував світ Меекхану, де магія коштує

Маріо П’юзо — автор чоловічих журналів під псевдонімом Маріо Клері, що написав «Хрещеного батька» заради виплати боргів. Стаття про те, як роман, створений як комерційний компроміс, визначив образ

Від сина бідного органіста без диплома до Нобеля: Реймонт втік від кравецтва, працював сторожем та писав за гроші. Його остання історична трилогія.

Ерік Блер, Орвелл, пережив Бірму, злидні, Іспанію. Його пильність до мови та влади розкриває механіку брехні систем.

Тосікадзу Кавагуті — драматург і режисер, чия п'єса 2013 року здобула гран-прі фестивалю Суґінамі, а потім на прохання редактора стала романом. Стаття про те, як театральний досвід Кавагуті сформував світову

Лю Цисінь — інженер електростанції, що чверть століття писав фантастику ночами, а 2015 року його роман першим з перекладних отримав «Х'юго». Стаття про те, як автор, що дев'ять років поспіль здобував премію

Деніел Кіз — судновий комісар, що писав комікси під псевдонімами Кріс Деніелс та А. Д. Локк. Стаття про те, як його вчительський досвід та психологічна освіта сформували одержимість темою розпаду розуму.

Аліса Корж — авторка дилогії «Промені Аласі», чий дебютний проєкт має 4,75 бала на Goodreads, а ідея світу народилася під час її мандрів.

Імператор Марк Аврелій вів щоденник грецькою на Дунаї під час воєн. Листування з наставником показує його як юного учня.

Франк Тільє — інженер, який майже десять років працював на металургійному комбінаті, і визнаний Le Figaro "королем французького трилера". Стаття про те, як системний інженерний підхід сформував

Джонатан Шей — невропатолог із PhD, який 1987 року перейшов до клінічної психіатрії й винайшов термін «моральна травма». Стаття про те, як він довів, що психологічне руйнування воїна не змінилося за три

Галина Пагутяк — найзагадковіша українська письменниця, лауреатка Шевченківської премії за «Слугу з Добромиля», яка досліджувала родовід аж до Влада Цепеша. Стаття про те, як її цілісний містичний світ

Гізер Морріс — новозеландська письменниця, що понад двадцять років працювала соцпрацівницею, а її перший сценарій зацікавив американського сценариста з Оскаром. Стаття про те, як її вміння слухати чужий

Алекс Майклідіс — автор трьох провальних фільмів, чий дебют «Мовчазна пацієнтка» розійшовся 6,5 млн накладом та екранізується Plan B. Стаття про те, як розчарування у кіно, давньогрецькі трагедії та Агата

Донна Тартт — авторка Пулітцерівського «Щигля», який критик Джеймс Вуд назвав дитячою літературою, а за 30+ років написала лише три романи. Стаття про те, як письменниця з десятирічним ритмом створює книги,

Ґлен Кук, ветеран морської піхотної розвідки, 33 роки працював на General Motors, а його "Чорна рота" започаткувала "ґримдарк". Стаття про те, як монотонна заводська праця дала простір

Іван Багряний (Лозов'яга), отримав Шевченківську премію 1992 року, через 29 років після смерті, так і не побачивши незалежної України. Стаття про те, як його проза, що була доказом у справах НКВС, перетворила

Раґнар Йонассон у 17 років переклав 14 романів Аґати Крісті, працював адвокатом, викладає право та співголовує Iceland Noir. Стаття про те, як його детективи поєднують інтелектуальну загадку Золотої доби

Ще до "1913" Флоріан Іллієс працював редактором, заснував журнал "Monopol" і навіть був партнером аукціонного дому. Саме там він відточив метод, що зробив його книгу про один рік світовим

Буває, що книга народжується з музи. А буває — зі впертості. Історія Джима Бутчера якраз про друге: свій перший опублікований роман він написав не тому, що виношував ідею роками, а тому, що хотів довести