Коли рок-співак і айтівець починає писати про ченців-воїнів: відкриваємо Метью Гарфі
Завжди є щось дивовижне у людських шляхах, правда? От, здавалося б, рок-співак. Або фахівець в ІТ-індустрії, який, за власним жартівливим визнанням, весь день пише й редагує, тільки не ті слова, що найбільше цікавлять його. Додайте сюди викладання англійської, перекладацьку роботу в Іспанії, і навіть співавторство академічних статей, що торкаються тем від екологічного впливу гірничої справи до особливостей будівництва мармурового органа. Здавалося б, де тут місце для давніх саг, для ченців, що беруть до рук мечі, для Англії, якої вже давно немає? А ось знаходиться. Це історія Метью Гарфі, яка змушує зупинитися й подумати про те, як несподівані повороти можуть визначити справжнє покликання.
Сам він зростав у Нортумберленді, і якось згадував в інтерв'ю, що родина переїхала туди, коли йому було вісім чи дев’ять років. Оселилися тоді в невеликому селі біля Берік-апон-Твід, на річці Твід. Навколо ж – суцільна історія: замки, церкви, славетний Адріанів вал. Усі ці місця, за його словами, були наповнені слідами минулого. Він вірив, що рельєф і узбережжя самі підштовхували уяву до думок про давніх людей. Чи могло бути інакше, коли постійно оточений такими свідоцтвами?
Можливо, саме тому, вже значно пізніше, він почав писати свій цикл про воїна, названий «Хроніки Берніції» – на честь ранньосередньовічного королівства, ядро якого й розташовувалося на землях сучасного Нортумберленду. Ідея для цих книг, за його словами, з’явилася ще 2001 року після документального телевізійного фільму, що розповідав про археологію замку Бамбург – колишньої королівської резиденції Берніції. Він почав писати цей цикл, переконаний, що розповість усю історію героя в одному романі. А вийшло понад десять, і серія триває досі.
Шлях до читача у нього був не такий, як у багатьох. Він шукав агента, але першу свою книгу, що дала початок «Хронікам Берніції», випустив самостійно у 2015 році – в електронному форматі та на вимогу. І вона, як він сам казав, продавалася краще, ніж він очікував. Лише після другої книги він підписав контракт з видавництвом.
Але сьогодні ми говоримо не про його першу велику сагу, а про іншу серію, що має, можливо, ще більше зачепити тих, хто любить несподівані сюжети й глибоких персонажів. Йдеться про «Час мечів», що розпочалася 2020 року. Тут автор знову звертається до Британії раннього середньовіччя, але дію розгортає в іншому столітті – восьмому. І обирає головним героєм не воїна від народження, як це було раніше, а ченця, у якого війна забирає все звичне.
Саме цим він кинув собі виклик – розповісти історію від першої особи. Це, за його ж словами, було його метою. І треба визнати, виклик вдався, бо цей цикл захоплює. Починається він з події, яка для історії стала символічним стартом доби вікінгів: нападу скандинавських кораблів на острів Ліндісфарн у 793 році. Цей монастир був одним з осередків знань і віри, і його розорення вразило сучасників настільки, що про нього писав навіть Алкуїн Йоркський, зазначаючи, що такого жаху Британія ще не бачила.
І ось у центрі цієї катастрофи – молодий монах Гунлаф. Він досі знав лише силу слова і молитви. Але стає свідком різанини, бачить, як рукописи згорають, а святі місця топчуть зі зброєю в руках. І тоді приходить розуміння: перо вже не захищає. Між чорнилом і кров'ю, між Богом і Дияволом, він обирає шлях воїна. Не заради слави, ні. А щоб урятувати людяність у світі, що, здається, втрачає світло. Книга ставить питання, чи можна зберегти віру, ставши воїном. Читач бачить цю катастрофу очима Гунлафа, що робить її ще більш особистою.
На сьогодні українською вийшли вже дві книги з цього циклу: «Час мечів» і «Ніч вогнів». І це справді гарна нагода познайомитися з автором, адже ця серія має власну сюжетну лінію й не вимагає знання попередніх «Хронік Берніції». До того ж, історична подія, на якій тримається вся інтрига, добре задокументована, що додає реалістичності.
У другій книзі, «Ніч вогнів», події розгортаються вже наступного року, коли попіл Ліндісфарна ще не охолов. Король Нортумбрії змушений ухвалювати складні рішення, довіряючи береги людині з півночі, Рунольфу, чия вірність постійно під питанням. А поруч з ним – Гунлаф. Він вже пізнав смак крові, але, можливо, ще не забув і силу молитви. Їхній шлях – це небезпечна мандрівка, яка веде їх «шляхом китів». Цей вислів, до речі, не вигадка автора, а давній поетичний образ моря, відомий нам зі староанглійської традиції. І ось, у самому серці півночі спалахує повстання, яке очолює раб-втікач. Гунлаф знову мусить вирішувати: чи можна зупинити божевілля, не ставши самому частиною темряви? За словами видавця, ця книга показує, як віра гартується в горнилі війни, а шлях до порятунку пролягає крізь дику північну ніч. Тут більше політики й мандрів, герой уже не стоїть на місці падіння монастиря, а вирушає в небезпечний похід.
Ці дві книги Метью Гарфі, що доступні українською, є двома ланками одного ланцюжка. Перша показує момент, коли монах стає воїном, друга – ціну, яку доводиться платити за це рішення. Їх поєднує впізнаваний авторський метод, відточений за понад десять томів його попереднього циклу: історичні події – будь то розорення Ліндісфарна чи політика нортумбрійського двору – Гарфі подає не як сухі факти з довідника. Він показує їх через людину, яка не має ні влади, ні гарантій. І саме завдяки цьому так легко уявити собі ту ранньосередньовічну Британію, де люди не знали, чим закінчиться наступний набіг, і кожен день був викликом.
Цікаво, що сам автор не обмежується лише книгами. Він також веде подкаст разом з іншим автором, а над екранізацією його першого циклу вже працює продюсерська компанія.
Якщо вам сподобався цей жанр, після українських перекладів залишаються ще два томи серії в оригіналі, а також увесь світ «Хронік Берніції».