Ми ті, хто ми є. А значну частину з цього ми отримали протягом нашого дитинства. Різноманітні події, враження, фрази батьків та родичів, та навіть героя фультика, вже достатньо, щоб залишитися у свідомості малюка.
Я на днях натрапив на ситуацію, яка мене сильно вибила з колії...
Я звернув увагу, що одна фраза взагалі не знайомої людини наскільки змінила (просадила) мій емоційний стан,що я потім пів дня не міг оговтатися...
Правда, завдяки знайомству з психологією, а також різними практиками/інструментами, а також допомогою моєї коханої дружини, мені вдалося частково розібратися з ситуацією.
Так склалося, що в дитинстві я був доволі повним, відповідно з цього багато хто сміявся (або мені так здавалося). Відповідно, в той час, сформувалася невпевненість у собі, а також гостра реакція на різноманітну оцінку мене сторонніми людьми.
Ось і виходить, що зараз я вже взагалі інший, в іншій оболонці і з іншими ресурсами, а той маленький повних хлопчик досі залишився в мені і він дуже гостро реагує на оцінку мене сторонніми...
Фішка в тому,що ми з дитинства виносимо дуже багато різноманітних подій та вражень. Деякі з них позитивні, деякі негативні, але всі вони корисні, оскільки сформували нас такими, які ми є зараз. Нам просто потрібно це розуміти і знати, як себе вести, коли виникають такі ситуації, які вступають в резонанс з негативним досвідом.
Такі ситуації, це можливість пропрацювати те, що ми тоді не змогли зробити. Можливість дізнатися щось про себе, про те, якими ми є насправді. Відповідно прийняти себе і тоді вже вирішувати, ти нас все влаштовує, чи ні. А якщо ні, то що можна зробити і почати це робити 😉
А "маленькому повному хлопчику" я кажу дякую за все, бо ти допоміг мені стати собою і завдяки тобі я пізнав ще одну сторону себе 😊
@chain-post 
