Привіт, друзі! Я продовжую свою розповідь про те, як ми з друзями катались на лижах на Буковелі в низький сезон.
Після прекрасного дня катання та чудового вечора в сауні ранок наступного дня виявився для мене просто жахливим. Почалося з того, що мене під ранок розболілася голова. Спочатку несильно, я думав, що почекаю до ранку, бо таблетки залишилися в бардачку в машині. Проте біль стрімко сильнішав, то ж я вирішив таки піти і випити таблетку. Але коли я встав з ліжка, то мене почало тошнити і я ледве добіг до туалету, де мене вирвало. Коли я спорожнив шлунок, то все ж вирішив випити таблетку, бо голова просто розколювалася. Але за декілька хвилин мене стошнило знову, мабуть з таблетки. То ж вдруге я таблетку не пив, просто ліг на ліжко і лежав так, обхопивши голову руками.
Мої товариші в той час вже прокинулися і почували себе добре, хоча вчора ми їли і пили одне й теж. То ж вони собі смачно поснідали, доки я намагався прийти до тями. За півгодини головний біль поступово стих і я зміг одягнутись. Але не снідав, бо сама думка про їжу була мені огидною.
Ми здали номер і поїхали на Буковель. Мені швидко ставало краще і я був певен, що зможу кататись. Коли ми приїхали, то мій біль повністю минув і я навіть не пив швидкорозчинну таблетку від голови, яку ми купили в місцевій аптеці. Коли мене ще боліла голова, я думав, що лише така швидкодіюча таблетка зможе мене врятувати, доки шлунок не збунтується.
То ж ми почали підніматися на підйомнику, ніякі м'язи після вчорашнього катання не боліли, то ж всі були настроєні позитивно. Але після того, як я один раз з'їхав, то мене знову почала боліти голова, цього разу, мабуть, від голоду, бо на відміну віл своїх друзів, я зранку не мав ані ріски в роті, ще й вчорашніх "запасів" позбувся 😄. То ж я повернувся на стоянку, випив для перестраховки швидкорозчинну таблетку від головного болю і перекусив. Після цього мені вже нічого не заважало повною мірою насолоджуватися катанням.
Не зважаючи на те, що внизу сніг був лише на трасах, вгорі по-справжньому відчувалося, що ти в зимових горах. Це підкреслило й сонце, яке на мить виглянуло над вершинами найвищих гір, підсвітивши неймовірні краєвиди. Ми попросили одного дядька, щоб сфотографував нас усіх трьох на тлі такої краси.
Проте трохи нижче найвищих вершин все огорнула густа й холодна хмара, де видимість обмежувалася лише двадцятьма метрами. Тут я і відчув повністю весь кайф від того, що моє обличчя було захищене балаклавою та лижними окулярами 😃.
Цього разу ми також каталися без обіду, але вже не повторювали помилки вчорашнього дня і таки залишили спуски трохи швидше, щоб не стояти півгодини у черзі на перевалочному підйомнику.
То ж, не зважаючи на ранковий інцидент, і цього дня ми покаталися чудово і вирушили додому з прекрасним настроєм.
Гадаєте, що це все? 😆 Я ще маю для вас цікаву розповідь про відвідини місцевого ринку сувенірів біля будинку догори дригом)). То ж стежте за моїм блогом!