Вчора ввечері побачив, що ми вже декілька днів не збирали малини. Найбільш стигла малина вже почала сама обсипатися або ж падала на землю при найменшому доторку. Кажу про це дружині, маючи на увазі, що мені потрібна її допомога, а вона відповідає: "Вибач, зараз допомогти не можу, бери он Даринку, вони вже з твоїм похресником в планшетах задовго сидять".
Я так і зробив. На диво, Даринка не надто опиралася, бо зазвичай діти таку роботу не надто люблять, видно, справді потрібна була розминка після ігор на планшеті 😄. Їй допомогти зголосився Яремчик, ну а за ними звісно потягнувся Маркіян. Ми всі взяли по ковшику (крім Маркіяна, бо йому не дісталося, його це обурило, ледь заспокоїв його тим, що він мені кидатиме) і ми пішли збирати малину.
Лиш ми тільки почали збирати, як я помітив на ковшику похресника непроханого гостя - маленького слимака. Ці слимаки цього року через дощі справжнє стихійно лихо, пожирають все на своєму шляху, навіть малину. Добре, що через двотижневу спеку наприкінці серпня їх стало суттєво менше.
Як і варто було передбачити, дітей надовго не вистачило. Першим відколовся Маркіян, який просто бігав довкола нас, задоволений лише присутністю у процесі збору врожаю)).
Потім втомилася Даринка, а за нею вже й одразу Яремчик Гадаю, що вони і так непогано зібрали))
Залишився збирати малину терплячий тато, якому просто було шкода ягід)). Ось перший ковшик є. Лише коли вирішив його сфотографувати, помітив на ньому ще одного слимачка, який непомітно приліпився збоку 🙂
Малини залишалося ще чимало, тому довелося іти за ще одним ковшиком. Півгодини і наповнив і його.
Малини ще трохи лишалося, мабуть півковшика ще б назбирав, але я вже втомився і вже починало темніти, то ж я залишив це на наступний день)).
Ловіть ще фото красивого неба наприкінці дня 🙂
