Чергова осіння ягода, яка вже готова до зробу - це кизил. У нас в селі посаджено ще моїм прадідом давним давно лише одне дерево, але скільки себе пам'ятаю, воно стабільно родить і витримує всі погодні аномалії.
Сказати, що я сильно люблю його їсти, то ні. Мені не сильно подобається його кислуватий смак і терпкість. Але з нього виходять чудові соуси до м'яса, чимось схожі за смаком на журавлину.
А ще мама закриває кілька баночек кизилового варення. Якось їй вдається приглушити цю його характерну терпкість і зимою до час буває дуже непогано це варення "заходить" усім. Тому наповнюємо відерця, мама вже готує тару для консервування і черговий продукт в нашу стратегічну комірчину буде додано.
