З чим ми точно виросли в Україні, так це - із калиною та соняшниками. Ці дві рослини якось магічно чи то символічно нагадують нам про нашу землю, наш дім. Майже в кожному дворі люди сіють соняшники. Чи то справжні, для насіння, чи декоративні, як прикраса території. Але любить наш народ цю прекрасну квітку. Міські клумби також часто використовують у своїх композиціях соняшники. А про українські поля, засіяні цією цінною рослиною, годі й говорити. В пору їх цвітіння важко знайти людину, яка б не робила селфі на фоні соняшників. Кляті росіяни прийшли цю всю красу знищити. Їм не зрозуміла сила краси та праці людей, які з любов'ю трудяться на своїй землі. І правильно ще на початку вторгнення одна смілива жіночка сказала в лице озброєному окупанту: "Ти хоч насіння в кишеню поклади. Здохнеш на нашій землі, то хоч соняшники виростуть". ) Тепер при погляді на ці квіти у мене в першу чергу виникає саме ця картина: бабуся і руський варвар.
Калина взагалі поза конкуренцією: це дійсно символ України. Оспівана в піснях, зображена на картинах, вишита на сорочках... Ця красуня у нас у дворі довго піддавалася всіляким хворобам та паразитам. І тільки цього року мені вдалося врятувати кущик від всіх бід. І тепер можу споглядати із превеликим задоволенням, як наливаються жовтогарячими фарбами її ягоди.
Асоціація, що прийшла з війною - звісно, Хливнюк. Його спів біля Софіївського собору. А згодом - Pink Floyd & Андрій Хливнюк - “Hey, Hey, Rise Up!”. Неймовірна підтримка від улюблених класиків світової рок-музики!
