От і зробила я те, що роками не наважувалась робити. Я посвятила великодній кошик у церкві. Зібрала його сама, сама спекла пасочки, пофарбувала крашанки, спекла сирну запіканку. Ковбаску, м'ясо, масло і хрін купила в магазині, але наступного разу м'ясні продукти зроблю сама. Символічно для нашої сім'ї поклала в кошика сіль від доньки, що живе зараз у Празі, і шоколадні овечку та зайчика від другої доньки, що живе у французькій Бретані. Нехай і до них прийде Боже Благословіння!🙏
Обряд був красивим, світлим, святковим. Порадувало, що прийшло дуже багато людей, з дітками, які раді були зустрітися на такому дійстві зі своїми друзями.
Наша стара церква є пам'яткою архітектури. Мене щоразу все ж таки дивує її вік, бо не віриться, що наше містечко існує вже кілька століть. Але раз була церква, значить, було і поселення.
Тепер у цій споруді по черзі правлять і УПЦ, і ПЦУ. Рознесені за часом, розділяючі людей... Дуже багато моїх знайомих так і не відмовились ходити до московитського патріархату. І мене це сильно бентежить. Адже на їх службах завжди бажають здоров'я їхньому патріарху Кирилу, який схвалює напад на Україну російського війська... І як людям це донести на п'ятому році війни, в містечку, де вже цілий шмат кладовища - під прапорами України? Я не знаю... Тому й радію величезній кількості людей, що принесли святити паски до українського священника.
Найціннішим наслідком мого походу є МАМА. Вона не очікувала такого сюрпризу від мене. І ось ми всі троє - за святковим столом. Щасливі та вдячні Богу і ЗСУ за таку можливість.
Христос воскрес!
