Чи не з кожним із нас таке бувало: готуєшся до якоїсь дати, плануєш конкретні справи, але в останню мить щось обов'язково дає збій і ти залишаєшся без засобів, щоб здійснити задумане. Але на твою роботу вже чекають люди, яким ти давно пообіцяв: такого-то дня все буде зроблено!
І нічого, якщо можна відстрочити хоча б на день виконання обіцяного. А коли ні хвилини більше не лишилось? Тоді надія тільки на чудо!
Таким чудом вчора вечором для мене стали чоловік та донька. Вони буквально врятували і мою ситуацію, і мій настрій. А справа була наступна.
Я вже розповідала, що для приготування печива "горішки" придбала форму. Щоб мати змогу напекти у будь-який момент цих смаколиків і для себе, і для дітей, і навіть внукам вислати. Щоб не купувати бознащо.
Так от.
Вчора був вечір підготовки посилки внукам. Її ми маємо відправити вранці сьогодні. Бо на неї вже чекають.
Я, вся така у гарному настрої, на позитиві, починаю замішувати тісто. Все ніби як завжди, єдине - замість маргарину взяла якесь типу коров'яче масло. І, о жах! Тісто не ліпиться! Воно не тримається купки, воно розділяється на частинки... та ще й якесь сірувате на вигляд. Місила я його, місила, думала - стане кращим. А тісто тільки більше і більше розвалюється...
Спробувала спекти пару горішків, - а з них при випічці так текла якась рідина, що залила всю плиту. Ну як оце отаке дітям висилати? - Ніяк!
І засумувала я. Сильно. Аж донька прийшла розпитати, що сталося. Показала їй тісто... горішка спеченого... і чуть не плачу: я нове тісто не маю з чого замісити! В мене закінчилась цукрова пудра, а в магазин йти вже немає часу...
Заспокоївши свою печальну маму, біжить доня в магазин. А я собі думаю: де ж тих сил взяти, вже пізно, а ще стільки роботи: напекти, намазати згущонкою, посипати пудрою, запакувати...
Та все вийшло пречудово. В останню мить донька встигла в магазин і принесла мені потрібну цукрову пудру. А чоловік просто прогнав мене від плити відпочивати, і сам напік пречудових горішків.
Ми разом їх начинили, посипали, упакували. І вже сьогодні вранці смаколики поїхали до внуків.
Так що ніколи не треба надіятись, що в останню мить у тебе все вийде. Добре, якщо поруч є кому підстрахувати. Але краще роби заздалегідь, щоб зберегти нерви та спокій! 😉
