10 місяців Україна перебуває у стані війни з російським агресором. 10 місяців тривоги, віри, надії. Життя зупинилося на позначці 'вижити', заради того, щоб перемогти. Про якусь роботу чи заробіток вже і мови немає, адже підлі загарбники пошкодили нашу енергетичну інфраструктуру. А при режимах аварійних чи стабілізаційних відключень + періодичні повітряні тривоги - працевлаштуватися надзвичайно складно. Навіть на дистанційну роботу зараз запрошують в першу чергу тих, хто виїхав за кордон і має стабільне енергопостачання.
Отже, ми вимушено залишаємося 24\7 у стінах свого будинку. Вдячність йому за те, що вистояв під час окупації та не дав ворогам знищити нашу сім'ю, тепер не дає змоги навіть подумати про якусь евакуацію чи переїзд в інше місце. Хоча було б розумно і раціонально віддалитись на деякий час від столиці, щоб не ризикувати щоразу потрапити під збитий рашистський дрон чи обломки їх недолугої ракети. Але душа - не про розум чи раціональність. Бо навіть зараз, в холодну темну зимову пору, дім та двір живуть нашим життям. Хвостаті улюбленці в разі тривоги ще сильніше стоять одне за одного стіною, а просто під парканом виріс гриб.
Ukraine has been at war with the russian aggressor for 10 months. 10 months of anxiety, faith, hope. Life stopped at the mark "survive" for the sake of winning. There is no question of any work or income, because the vile invaders have damaged our energy infrastructure. And with modes of emergency or stabilization shutdowns + periodic air alarms - it is extremely difficult to get a job. Even remote work is now primarily invited to those who have moved abroad and have a stable energy supply.
So, we are forced to stay 24\7 within the walls of our house. Gratitude to him for standing up during the occupation and not allowing the enemies to destroy our family, now makes it impossible to even think about some kind of evacuation or moving to another place. Although it would be wise and rational to move away from the capital for a while, so as not to run the risk of getting hit by a downed racist drone or fragments of their short-lived rocket every time. But the soul is not about reason or rationality. Because even now, in the cold, dark winter season, the house and yard live our lives. Tailed pets stand behind each other's walls even more strongly in case of anxiety, and a mushroom just grew under the fence.
З нетерпінням чекаю весни. Хочу переконатися, що догляд за деревами та кущами принесе їм користь. І зазеленіють гарно, і зацвітуть, і принесуть гарні якісні плоди. Але якщо я хоч одну насінинку весною вкину отут в грядку, тоді про переїзд точно всі думки відпадуть. А чи розумно це, чи варто все ж таки брати і їхати цього сезону до іншого дому? От якби погнали до посівної отих нелюдів руських з нашої землі і настав мир... Тоді і питання про тимчасовий переїзд відпали б. І улюблений дім не залишився б тоді порожнім, хай навіть ненадовго.
А поки що - під роздуми про майбутнє приймаємо різдвяні подарунки від небайдужих Людей з Європи. Людей, яких ми ніколи не знали і навіть не підозрювали, що вони стануть нашими рятівниками в такий важкий час. Дуже мрію кожному з них після нашої перемоги надіслати гостинців. Зроблених своїми руками. Від всієї душі. І цей час настане!
I am looking forward to spring. I want to make sure that taking care of trees and bushes will benefit them. And they will turn green nicely, and bloom, and bear good quality fruits. But if I throw at least one seed in the garden here in the spring, then all thoughts about moving will definitely disappear. And is it reasonable, or is it still worth taking and going to another house this season? But if we drove those Russian inhumans from our land to the sowing field and peace came... Then the question of temporary relocation would disappear. And the beloved home would not remain empty then, even for a short time.
And for now - while thinking about the future, we accept Christmas gifts from caring people from Europe. People we never knew and didn't even suspect would become our saviors in such a difficult time. I really dream of sending guests to each of them after our victory. Made by hand. With all my heart. And this time will come!
