Не можу натішитися своїми плетистими трояндами. Їх історія важка та печальна, і я колись давно про це писала. Вони приїхали до нас із Донецької області, коли ворог наступав і місто Покровськ було під загрозою окупації. Тоді один із розплідників троянд терміново евакуювався із міста. А свої вирощені із великою любов'ю саджанці люди розвезли по всій Україні, в подарунок.
Дісталася частина троянд і до нашого садівничого товариства. Правда, досить у пізню пору, напередодні перших заморозків. Тому ризик, що кущики не приживуться, був надзвичайно великим. Дехто навіть не наважився висаджувати саджанці у грунт, залишивши їх у погребах до весни. Не знаю, як вони зараз почуваються, ті кущики із погреба. Але я ризикнула все ж таки посадити одразу в грунт.
Добре вкривши кущики і закутавши їх, чекала весни. І от три із чотирьох тррояндочок вижили! А одна таки підмерзла і не дала нових пагонів. Добре, що я здогадалася її не викопувати - через місяць-півтора і ця трояндочка ожила! Виявилося, вона ще й чудового рідкісного жовтого кольору. Сонячна. Прекрасна!
Ось уже другий чи навіть третій рік радують мене ці прекрасні квіти. А цьогоріч ще дужче гріють душу, адже після операції саме час насолоджуватися красою. Щоб пошвидше стати у стрій. І щоб пошвидше настала наша Перемога. ✌️
