Повернутися на вихідні додому дуже хочеться. Лікарняні будні втомлюють, квартирне комфортне життя не додає сил через відсутність драйву. Та й погуляти особливо не виходить: небезпека підхопити якусь інфекцію не дозволяє пересуватися вулицями міста, де навколо всі чхають і кашляють.
Нарешті, субота настала. Приїхавши додому, спочатку поцілувалася зі всіма своїми і не зовсім песиками. 😁 Але згодом, побачивши, як вони граються в калюжах під дощем, вирішила прикрити їх хоча б у вольєрі нашого Хенка. Тут і в величезній будці можна погратися всім чотирьом, і обсохнути, бо ж змокли як хлющ. А Хенк тимчасом біля мене на терасі прилаштувався. Що йому із тією малечею тусуватися? - Несолідно. 😎
Не встигла розмерзнутись земля: весь двір у воді. А дощ ще дужче заливає землю, яка не пропускає ту воду крізь себе через мерзлоту. Навіть виглянути у вікно не хочеться, настільки сумний там пейзаж... Добре, хоч квіточки на підвіконнях чоловіку вдалося без мене вберегти. Хоч щось радує погляд своїми барвами.
Але довго сумувати не прийдеться. Адже не за горами - весна. А це означає, що день ставатиме все довшим та теплішим. І проростуть перші квіти, прилетять перші птахи із вирію. Ех, ще трішечки, і пейзажі за вікном кардинально зміняться! 😍
