Пару днів тому мені привезли на реабілітацію ще одну врятовану бездомну собачку. Знайдена безпомічним хворим чотиримісячним цуценям собача дівчинка була страшенно перелякана. Волонтери кілька днів не могли дістати собачку із будки, до якої вона сама приповзла невідомо звідки. Задні лапки майже не працювали, вся в кліщах, виснажена та нещасна.
Ветлікар, що оглянув Асю, сказав, що їй приблизно 4 місяці. Виявлено запущений рахіт і бабезіоз від укусів кліщів. В першу чергу лікували ці хвороби.
Ася була на перетримці у дуже хороших відповідальних людей. Але навіть у повній безпеці та любові Ася ставала все лякливіша і лякливіша. І шукати такому песеняті нову родину - важко. Тому і звернулися до мене, бо захоплююся зоопсихологією . На свій ризик погодилася попрацювати з Асею.
Привезли мені цю собачку відразу після операції. Це були одночасно стерилізація, видалення пупкової грижі і молочних зубів (вони не випали самі вчасно).
Вік - приблизно 7 місяців. На перетримці в одному домі (без переїздів) була із квітня. Звикла до людей, обстановки, правил.
А тут раптом такий удар: купа операцій і нові люди у новому домі. Для заляканої собаки це справжній стрес.
Але ми ж - психологи. 😁 Як вчить відомий багатьом Антуан Наджарян, страхи у собак прибираються розумним стресом. Тобто - максимальне наближення і перебування у тих обставинах, яких панічно боїться наш хвостатий друг.
Що саме відбувалося на протязі першого тижня у нас з Асею - розповідати не буду, довго і нудно це читати. Але на сьогодні маємо трішки недовірливу до людей і навіть предметів собачку. Яка живе у вольєрі на вулиці САМА (наш пес поруч, за загорожею). Прекрасно гуляємо на повідку, хоча голосні звуки автівок Асі ще страшнуваті.
У вольєрі Ася була зачиненою рівно добу. Вже на другий день я прийняла загорожу. Собачка має повну свободу і сама обирає, де їй бути в кожен конкретний момент.
Це ще тільки початок. Нам треба пройти довгий шлях реабілітації, щоб знайти врятованій собачці люблячу родину.
Працюємо далі.
