Так як я часто цікавлюся діяльністю волонтерів, які допомагають портапившим у біду собачкам, то і соцмережі постійно пропонують переглянути пости саме цієї тематики.
Але це - тепер. А в далекому 2016-му з нами стався прикрий випадок, який і досі згадую з біллю.😢
Як завжди, зимова рибалка. На кризі - багато людей, вихідний день. І тут до нас приходить... вівчарка! Добра та лагідна, зразу ж біля мене і прилаштувалась. Їжу не взяла, але почухати себе з задоволенням дозволила. Ну ми і подумали: хтось із рибалок взяв з собою на кригу свою собачку...
Але не так все було... По дорозі додому, вже в сутінках, ми побачили її в лісі, далеко від населених пунктів... В авто не пішла, до рук також.☹️
Не пам'ятаю як, але вдалося ідентифікувати цю собаньку. Виявляється, вона відчинила погано зачинену хвіртку у людей, які живуть на іншому березі. І побігла бо-зна куди по кризі. І загубилася...
Ми буквально наступного дня розклеїли оголошення по всій дорозі, в лісі, біля виходу на кригу. Але собачка так і не знайшлася...
Більше з нами такого не траплялося. Але тепер я точно знаю: просто так собаки у віддалених місцях не гуляють. І якщо побачу - обов'язково заберу з собою. Щоб допомогти повернутися додому.
