Всю ніч падав дощ.
Всю ніч я шкодувала про те, що не зняла з вірьовки на вулиці випрану білизну. Та вставати з ліжка під теплою грубкою посеред ночі не хотілося. Ну змокне той одяг, та висохне потім, - зате буде мати свіжий аромат!😁
Все одно вранці, побачивши ось таку картину, пошкодувала про свою нічну лінь. Я ж не впевнена, що той дощ - екологічно чистий. Тепер хоч бери по-новому пери ото все...
Та прати не було часу.
Вранці треба прогуляти Джесіку - це святе. І ніяка погода планів не змінить. Тому що ці прогулянки важливі для мого власного стану, бо відчуваю себе здоровшою та впевненішою.
Сьогоднішній дрібний дощик не став завадою гарному настрою. Після довгого періоду морозів тепло гріє душу і додає наснаги.
Дорога вже не сяє білосніжною чистотою... По її краях стікають струмки талого снігу, змішаного зі свіжим дощем. Ходити приходиться по снігу обабіч. Але він біля землі також став водою, тому у мене дуже швидко промокли ноги. Та це не завадило піти далі, щоб пройтися понад ставом. А тут вже з'явилися цілі галявинки минулорічної трави, що визирнули з-під снігових заметів.
Собачка серед сухих трав винюхала собі молоді зелененькі травинки і почала їх їсти. Це нагадало мені, як наш Хенк любив "пастися", - він завжди вишукував молоденькі трави і активно їх поїдав... Тепер це робить і Джесіка. Собакам ця процедура потрібна для очищення шлунку і кращого травлення. Отже, скоро будемо ще здоровшими, як тільки станемо гуляти по траві!
І так від цієї думки стало гарно, що я навіть дозволила підійти до нас якомусь бродячому рудому старенькому песику. Джесіка хотіла його прогнати, та послухалась мене і вони тільки познайомились і розійшлися.😁
Вже в неділю - весна. Так, календарна. До справжнього тепла ще місяців зо два. Та повеснянський настрій вже перемагає зимову депресію. Все буде Україна!
