Привіт, друзі!
Учора вирішила нарешті підв'язати помідори на полі, оскільки на ніч передавали сильний дощ. Був ризик, що вітер і злива можуть поламати рослини, адже частина помідорів вже досить добре підросла (ті, що з розсади, яку висівала сестра чоловіка). Ще частина - це розсада, яку нам дала знайома. Вона менша, тому підв'язувати її поки що не було особливої потреби. Але я все одно попросила чоловіка підготувати опори на все, щоб мати таку можливість.
І з цим пов'язана ціла історія.
Зазвичай свекруха підв'язувала помідори до дерев'яних кілків зі старих тичок на фасолі, які своє віджили та навіть просто гілок з дерев. Вони були різної висоти, товщини та форми. З часом цих кілків назбиралося чимало, і всі вони лежали купою під яблунею. Виглядало це, чесно кажучи, не дуже красиво, та й чоловікові така картина не подобалася (він у мене страшний "гармоніст", візуально все має бути красиво і не дратувати його внутрішнього перфекціоніста 😁).
Навесні він набрався рішучості й порізав усі старі кілки на дрова. Тоді ми домовилися, що згодом купимо однакові кілки або інший матеріал і зробимо нові, акуратні опори.
Але зараз ситуація така, що коштів катастрофічно бракує. Тому купувати матеріали поки що немає за що.
Позавчора чоловік спробував придумати іншу конструкцію, щоб підв'язувати помідори шнурками, як я роблю це в теплиці. Але виглядало воно доволі грубо й ненадійно. Було навіть побоювання, що вся конструкція може впасти й поламати рослини.
Учора він знайшов значно краще рішення.
Спочатку згадав про обрізки ОСБ-плити, які залишилися після будівельних робіт. Хотів розпустити їх на тонкі смуги та зробити з них кілки. Але коли поліз шукати ті обрізки, знайшов ще дещо цікавіше - залишки дерев'яної вагонки.
Колись, коли ми обшивали стелю на другому поверсі, частину вагонки доводилося підрізати біля стін. Ці обрізки чоловік не викинув, і, як виявилося, недаремно.
Саме вони тепер стали в пригоді.
Щоправда, вагонки трохи не вистачило, тому одну широку смугу ОСБ все ж довелося порізати на вузькі планки за допомогою торцювальної пилки та лобзика.
У результаті вийшли доволі непогані кілки. Вони більш-менш однакові за розміром, відносно прямі (у порівнянні із кривими гілками) та виглядають набагато охайніше, ніж старі різнокаліберні підпори.
Тож учора я нарешті підв'язала помідори на полі.
Уночі дощ справді падав, та й сьогодні ще накрапає, хоча вже не так сильно. На щастя, рослини не поламало.
Але підв'язати їх усе одно було потрібно, тому я дуже рада, що цей етап роботи ми практично завершили.
