Прокинувшись, недовірливо поглянула на годинник: щось ранувато ще, сонечка не видно, сутінки на вулиці якісь... Та все було як завжди: біля сьомої ранку. Саме в цей час, ще до звуку налаштованого на сьому будильника, я зазвичай і прокидаюсь.
Виглянула у вікно - а там небо все повністю затягнуте темними хмарами. І неначе щось вже й накрапАє. Треба швиденько пройтися прогулятись, поки дощ не влупив.
По дорозі на ставок - цікава картинка: ворони вишикувались на карнизі закинутої будівлі, і тихенько собі сидять. Незвична поведінка, як для таких зграй. Зазвичай вони галасливо крутяться навколо свого місця перепочинку, чи якогось іншого об'єкту. А тут - якби голову не підняла, то й не помітила б їх.
Щось воно та й означає, подумала я. Треба потім запитатися в ШІ чи в googlа, крутнулося в голові.
Ставок вчергове розчарував своєю забрудненістю. Так ніхто нічого й не думає тут змінювати на краще, на жаль. Жалітися на них нема сенсу: хтось же "зверху" мусить контролювати стан водойм. Раз цього не відбувається, значить, вони разом, і контролери і орендарі. Іншого у мене в життєвому досвіді не буває, тим більше в такому малесенькому містечку, як наш Шумськ. А ставок пропадає, а риба хворіє, а покупатися в такому болоті просто страшно...
Що ж. Буду перетворювати похмурий ранок у гарний плідний на добрі справи день. І вам того ж бажаю!😉
