Привіт, друзі!
Гвоздики зазвичай не ростуть у саду. Їх частіше висаджують на клумбах чи квітниках. Але вже котрий рік поспіль у нашому саду трапляються ось такі бородаті, або турецькі, гвоздики.
Щороку, коли чоловік косить траву на сіно, серед різнотрав'я знаходить ці квіти. Торік була одна темно-червона гвоздика, а цього року з'явилася ще й ось така смугаста.
Я не знаю, чи це якийсь дикий вид, поширений у нашій місцевості, чи просто цій квітці сподобалося наше подвір'я. Але цікаво, що вона з'являється приблизно в тому самому місці. Не зовсім точно, а з невеликим зміщенням, тому, очевидно, розмножується насінням, а не відростає щороку з одного й того самого кореня.
У будь-якому разі це дуже мило.
Поки чоловік ще не скосив траву в саду на сіно, гвоздики прикрашають його своїм цвітінням. А коли косовиця все ж починається, він часто приносить ці квіти мені додому, і я ставлю їх у вазу. Так само, як і ромашки.
Щоправда, запах ромашок йому не дуже подобається. Щоразу, коли заходить до кімнати, де вони стоять, одразу питає:
І хоч ромашки він недолюблює саме через запах, самі квіти йому подобаються. Тому, якщо є можливість, він завжди намагається не скошувати їх у саду й залишити цвісти якомога довше. 🌸
