Ось і настав день нашого відльоту із Праги у Францію, де на мене чекають внуки. Час у столиці Чехії пролетів дуже швидко. Тільки почала пристосовуватись до тутешніх правил і звичок, навіть мова стала частково зрозумілішою, і от: знову звикати до нової для мене країни, Франції. Але життя рухається вперед, тому і ми вирушаємо із затишної величної Праги в нову подорож.
Я не літала літаками дуже багато років. Звісно, були побоювання на рахунок мого здоров'я, чи гарно витримаю двогодинний переліт. Але, на щастя, мої враження від польоту та очікування зустрічі з внуками перевершили не дуже ідеальний фізичний стан. Ну а як інакше, коли четвертий рік ти не бачила своїх малих? А вони ж ростуть, скоро і не впізнаю нікого. 🙃Тому про переліт залишились тільки найкращі емоції!
Літак трішечки пізніше вилетів із Праги: трафік літаків у небі був на цей момент дуже насиченим. Навіть при вирулюванні на злітну смугу літаки стояли в черзі, наче автівки в корку. Та все ж і наш літак злетів та поніс нас у далеку подорож.
Найкрасивіші у світі стюардеси після набору літаком висоти запропонували всілякі напої. Із безкоштовних була тільки вода😁, але ми ще побалували себе кавою і чаєм. Прикольно пити улюблений напій, коли ти знаходишся вище хмар, за бортом - майже мінус 50 градусів, швидкість більше 700 км на годину і висота під 12 тисяч метрів! А за ілюмінатором спочатку між хмаринок таки проглядалися контури землі, а потім все стало суцільно-сірим, тільки місяць і небо над нами. Космос!
Ми пролітали через Париж на цій же висоті, біля 12 тисяч км. Звісно, ніякого міста не могли побачити. Зате одразу пригадалася приказка: "Пролетіли, як фанера над Парижем". 🤣
А коли почали знижувати висоту польоту перед посадкою, я все намагалася зазняти вітрові електростанції під нами. Їх тут було дуууже багато!
Потім - посадка, зустріч, і донька зі старшим внуком повезли нас ще за 300 кілометрів до свого дому.