Вчора на берег ставка ми вийти не змогли. На вході паслась корова, прив'язана ланцюгом.
Сьогодні ж Джес таки повела мене туди. По дорозі хитро підморгнувши: "Йди-но, я тобі розкажу про Відпочинок людини".🙃
І повела мене собачка тим самим берегом, на якому у вихідний чи свято голці ніде впасти: риболови намагаються щось схоже на рибу спіймати. Але рідко кому це вдається, тому й розважається кожен, як може. Буває, прийдеш посидіти біля води, а тут такий мат в атмосфері літає, що вуха в'януть. Або сварка якась між людьми. Або, навпаки, забагато "щастя" залили за комір хлопці, а мови не знають, крім матюків. Культурний відпочинок, ага!😡
Саме тому у вихідні і на свята ми сюди не ходимо. Безлюдні береги набагато приємніші, спів пташок тільки додає гарного настрою, а свіже повітря та квіти навколо надихають на дію.
Аж ось - щось новеньке Джес знайшла. І веде мене, мовляв, давай разом роздивимся, що це тут за свинюшник...
А тут просто відпочивальники зробили обряд поїдання якимось чудом виловленого великого коропа. По лусці і ребрах видно - кілограмів до трьох важив. З того щастя люди і цеглини принесли, і багаття знайшли з чого розвести. Погуляли, понаїдалися, останки коропа залишили для прийдешніх поколінь на траві. Щоб знав нарід, які РИБИНИ водяться у ставку. І не писав у блогах, що той ставок - занедбане жахіття, а не місце для риболовлі.
Так, кожен залишає свій слід на землі....😢