Ну що тут скажеш: вродили цього року яблука, ой як вродили! Наша старезна сімейна яблуня рясно всипана плодами. Вони ростуть і ростуть, все більше нагинаючи своєю вагою гілки. Деякі з них вже лежать на землі. І навіть підпорки не допомагають.
А все тому, що ми восени зробили омолоджуючу обрізку цього дерева. І, більше за все, зробили її вкрай неправильно. Бо залишили довжелезні гілки, що ростуть від стовбура майже горизонтально. Тому гілки 'лягли' і на курятник, і на дроварню, і просто на землю.
А в нас під яблунею - улюблене місце для відпочинку. Тут у спеку - затінок, а коли вітер - затишок. Тому під деревом завжди стоїть лавка і туристичний столик. Щоб моя старенька мама могла вийти та подихати свіжим повітрям.
Але сьогодні, якраз коли я підійшла поговорити з мамою, то почула якийсь дивний тріск. Мені здалося, що десь на дереві ламається гілка. Але нічого візуально не побачивши, пішла далі займатися своїми справами.
Аж ось буквально через хвилину-дві мама мене гукає: 'Гілка падає!' Підбігаю ближче і бачу: найтовстіша і найдовша гілка з тріском потихеньку відвалюється від стовбура. А під нею - стіл і лавка, де сиділа мама. Швиденько допомагаю мамі вийти із небезпечної зони, і спостерігаю, куди ж впаде пів-яблуні.
Але гілка, тріснувши вздовж, тільки повисла над столиком, не торкнувшись землі. Звісно, при таких умовах знаходитися у дворі і нам, і моїм собачкам стало небезпечно. Що ж робити?
Обдивившись уважно місце надлому, приймаю рішення лізти на дерево і відпиляти цю небезпечно зависшу гілку.
З моїми фізичними даними це було нелегко... 😁 Але через годину гілка впала. Собаки вийшли погуляти. Мама заспокоїлась. А я впала на диван у повному виснаженні, але задоволена своїм рішенням і його виконанням.
Вивчатиму садівництво. Щоб обрізати дерева правильно! 😉