Вітаю всіх!
Ті, хто читає мій блог, напевно знають, що ми купили ділянку землі, на якій вже були висаджені молоді сосни. І через те, що мені захотілось зробити з них нівакі, то... Остапа понесло.
Я стала дивитись, як роблять нівакі у нас. Нівакі - це садове дерево з японської. Потім я подивилась, як це виглядає у японців і у австрійців, американців тощо. Ну і серед іншого я почула, що для нівакі використовуються ті самі принципи, що і для бонсаїв, тому я перемкнулась на інформацію про бонсаї, набралась купи всього різного, вдохновилась філософією і от тепер вирішила тренуватись на бонсаях.
Зрозуміло, що кожен майстер бонсай може мати певну школу, принципи і життєву позицію щодо своїх творів, тож мені особливо сподобалось ставлення майстра з ютуб-каналу Herons Bonsai. Він вважає, що бонсай не обов'язково є дорогим задоволенням, бо головне допомогти рослині показати свою красу. І це власне приблизно як із спортзалом, де люди тренують тіло. Так само можна тренувати рослинку.
Є навіть техніки без дротування, коли просто обрізкою обмежуєш зростання і керуєш напрямком рослини. І це техніка переважно для молодих рослин. Є можливість заощадити кілька років і взяти вже 3-5 річний саджанець. Навіть таким чином іноді роблять вже дорослі дерева. Можна використовувати красиві померлі дерева для бази. Можна робити цілі композиції (але композиції вже ближче до китайського варіанту пенджин). Є спеціальні техніки старіння чи дорослішання бонсаїв.
Загалом море всього цікавого і: скільки живемо - вчимось.
Є певні принципи, які мені наразі хочеться навчитись втілювати.
Готовий бонсай має виглядати як доросла рослина в мініатюрі (дерево).
Бонсай має виглядати природно і стовбур має зменшуватись поступово.
Бонсай про демонстрацію краси стовбура і гілок.
Бонсай має прагнути трикутної форми.
Ось вище я почала формувати бонсай у стилі "Куди вітер - туди гілки" з ялівця Меєрі (я заразом намагаюсь і навчитись живцювати те, що відрізаю, щоб мати на майбутнє безкоштовний матеріал). Це дуже красивий стиль, який показує дерево, яке зростало на вітряному схилі, і усі гілки цього дерева мають йти за одним напрямом. Саме ця рослинка вже зростала в бік. Цей ялівець Меєрі сам по собі дуже викручений і формує густі шапки, тож я сподіваюсь, що це буде прикольно. Недоліком саме цього сорту є те, що ті гілочки, яким не вистачає сонця, швидко всихають, тож може у бонсаї йому буде навіть краще, бо я відкрию гілки і сформую пласкі "хмарки".
Я поки що його не пересаджую, тільки відкрила стовбур знизу і прибрала трохи грунту, щоб обмежити коріння. Також поки що гілки внизу стовбура залишаються для того, щоб стовбур товстішав. І якщо я не впевнена, яку з гілок обрати, то поки що залишаю, бо це не остаточний варіант, а кількість хвої дає поживні речовини рослині. Ну і дроти я використовувала тільки, щоб зробити рухи стовбура більш "драматичними" (це зараз в тренді), і пару доросліших гілок направити разом із стовбуром. Але і залишено дуже багато молодих гілочок, які ще мають зміцніти і тоді я про них подумаю. Тим паче, що для трикутної форми я сподіваюсь, що рослина сформує нового лідера, обравши з тих гілок, що йдуть зараз вгору.
А ось з іншого ялівцю Мінт Джулеп я намагаюсь зробити або стиль "Художник, що радіє життю" - тобто стовбур який буде гнутись то в один, то в інший бік, а ще дві гілки я поки що не видаляла, бо вони потовщать стовбур і можливо одну з цих гілок я використаю для формування "джина" (старої всохлої гілки, яка робить дерево візуально старшим).
Або стиль "Хоча ми й група, але кожен сам за себе" - тобто множинний стовбур, що зараз також чудово виходить.
Я не розглядала різні саджанці цього сорту, але саме його дуже часто використовують для густих топіарних форм, тож я думаю, що ось цей множинний стовбур також може бути ознакою сорту. Ну і цей значно м'якший, ніж Меєрі, який є лускатим ялівцем.
Особливістю хвойних бонсаїв є те, що вони вуличні. Їм обов'язково потрібен період спокою взимку. Поки вони маленькі, то я їх напевно залишу на холодному балконі на зиму, але коли ми зробимо паркан на ділянці, то я планую створити для них тепличку зимову (все ж таки коріння у бонсаїв при дуже низьких температурах може вимерзнути, то я думаю, що їх потрібно вкривати або поберегти від наших екстремальних температур).
Ну і, звичайно, коли буде можливість, то я спробую урізноманітнити колекцію тими сортами, з яких традиційно створюються бонсаї в Японії - білі та чорні японські сосни, сацукі азалії, японські клени.
Дякую за увагу!
