Ставок заманив нас сьогодні на свій берег гучним хлюпанням. Попід самим краєм води постійно щось плескалося, розбурхуючи гладеньку поверхню значними хвилями. Навіть мій пес зацікавився, що ж це таке. І нюхати воду почав, наче хотів стати на слід винуватця цих гучних сплесків. Було дуже схоже на пересування вздовж берега якоїсь видри чи норки. Бо для риби тут і очеретів немає, які вона зараз використовує як місце для нересту. Взагалі, будь-яка мілина і рослинність на ній у ці дні може бути заповнена рибою, що приходить у ці місця для відкладання ікри. Із практики на диких водоймах, особливо на регульованих ГЕСами водосхолвищах, я добре знаю пагубність для виживання ікри скидів води чи обміління рік. Тому дуже надіюся, що нелюбимі мною орендарі нашого ставка не допустять скиду рівня води цього літа. Інакше вся відкладена на мілині у водній рослинності ікра просто висохне без вологи.
А Хенк все шукає і намагається спіймати когось загадкового, який здіймає бурю на тихій воді. Вже і я пішла протоптаною ним у високій траві стежкою понад водою, в надії вияснити суть питання. Та от тільки той видр чи риб - дуже обережний. Як тільки хтось із нас наближається до місця хлюпу, - там все стихає. Тим більше, коли Хенк не витримав 'лихої долі' і поліз у воду, щоб ловити свою здобич.
Ну а я, як завжди, так і не змогла зафіксувати для світлини побачене створіння... Це була таки видра. Вона тягнула в зубах пучок очерету. Побачивши, що я наближаюся до неї, видра пірнула з тим очеретом на глибину. І - все. Більше я її не бачила...
Здається, ось тут цей пучок очерету. Здається, саме тут видра його і назбирала. Цікаво тільки, для чого: гніздо робити, наче пташка?😀
І отакі цікавинки тривали всю дорогу. Ставок кипів життям, ховаючи свої таємниці під водою. Ближче до густих очеретів, там де ми взимку ловили окуньків, хлюпання було більш схоже на нерест риби. В наших краях кажуть: 'Це риба треться'. Бо саме попід водною рослинністю хтось постійно показував свою спину і плавники, голосно розганяючи хвилі по ставку. Ну, мені здалося, що то була спина риби і плавники. 😁 Та й по Хенку було видно, що це не звір, бо по берегу він не нюхав його слідів. А там, де я побачила видру, пес як то кажуть 'брав слід' по стежині над водою.
Люблю такі прогулянки. Вони вносять у життя якийсь оптимізм, прагнення до вдосконалення, бажання прикладати зусиль для збереження нашої природи, її флори та фауни. Та навіть просто поділитися красою і підняти настрій оточуючим - і це добра справа.
А видру я таки сфотографую. Іншим разом. 😁
