Раптове потепління несподівано активізувало всі справи по дому та присадибній ділянці. Як то кажуть, - "із пуховика - в шорти". І добре, якщо ті шорти вже лежать і чекають, коли ти в них заскочиш. Бо мені вчора прийшлося перевернути всю шафу, щоб відкопати там із осінніх архівів весь літній одяг. Бо що робити, коли на вулиці майже +30, а в тебе на вішаку - куртки та шапки, а під ним - чоботи та черевики!
Справ вчора перероблено - маса. І газони ремонтувалися, і чорнобривці сіялися, і насіння замочувалось для пророщування, бо вже пора його в грунт закидати. Поливалися всі клумби, а головне - дерева. Ох і просить же земля води, наче й не було того незвично великого снігу! Мало того, що вбирає воду цілими відрами, та ще й нори якісь трапляються, куди вода просто тече безкінечно, і не поливає навколишні рослини. Якісь земляні щурі порилися, чула таке...
Ранок також видався сонячним, теплим і росяним. Мої кросівки одразу промокли, як тільки прийшлося пройтися по траві біля ставу. Від цієї свіжої мокрої прохолоди навіть стало здоровше, і захотілося просто так ото стати навпроти Води, Сонця і Неба, і помедитувати. Ще і йогою би тут зайнятися... Але собачка не зрозуміє. Он як вона на моє селфі відреагувала: "Щось моя господиня незрозуміле робить. Мабуть, треба тихенько почекати, може заспокоїться і ми підемо далі. Бо ось там рибка лежить, треба її забрати".🤣
Медитація просто стукає у двері в такі моменти. І я їй відчиню. Бо надто прекрасний світ навколо, щоб не помічати цієї краси і не надихатися нею щодня, щогодини. Отже, - літо, привіт!☀️
