Коли я тільки починала планувати новий квітник, то знала, що тут є старі-престарі кущі півоній, викохані у свій час мамою. Деякі із них навіть знайшла ще в кінці минулого літа, і розсадила. Думаю, через це не розквітла одна із них, - рання червона. А от білу я восени не чіпала, залишила як є, величезним по площі кущем. І вона випустила мільйон бутонів! От тільки через холодний травень ці бутони ніяк не хотіли розкриватися. Дуже довго чекали ми на ці квіти. Мама була у нас місяць, і так і не побачила цвіту своїх улюбленців... Шкода, дуже шкода. Бо побачити їх вживу і проглянути на світлині - це як спробувати на смак цукор через скло. Ні величі, ні аромату, ні бджілки над квіткою...
Ще вчора квітів не було. А сьогодні вранці вийшла - і обімліла від неймовірної краси! Ніколи б не подумала, що півонії можуть ось так одномоментно розпуститися у всій своїй величі. А вже аромат, який вони видають, точно ні з чим на світі не порівняти!
Цікаво, що тільки вчора вечором всі півонії були оброблені біопрепаратом власного виробництва від тлі. Так, дуже люблять мурахи понаносити на молоді бутони своїх "корів" (хто не в курсі, - мурахи харчуються 'молочком', яке виділяє попелиця при дотику мурашиних лапок до себе). І будь-який розчин, де присутнє господарське або рідке мило, допомагає від них позбавитись. Мило огортає тіла тлі щільною плівкою, і вона задихається.
Можливо, саме ця обробка знищила шкідників на маминій півонії. І вона розцвіла.
На підході ще кілька кущів рожевої. Але у неї ще малі бутони. Хоча - при такій спекотній погоді, та позбавившись від тлі, можливо, і вона скоро розцвіте. Бо одна квіточка такого сорту росте з іншого боку хати. І вона вже цвіте.
Правда, є кілька кущиків, які із невідомої мені причини відмовились показати свою красу. Їх бутони чомусь почорніли і засохли... Тепер мені потрібно вивчати цю біду, щоб наступного року таки побачити, що за півонії маю у маминому квітнику. І порадувати мою стареньку хоча би світлинами її дорогих квітів, які вирощувала все своє життя...
