В минулому житті ми простійно кудись їздили.
Живучи у передмісті Києва, по-іншому не буває: тобі завжди щось треба чи то купити, чи замовити, чи зустрітися із кимось, хто не любить їздити до тебе в село, але любить попити з тобою кави під розмови про все на світі. Та навіть у селі знаходилися приводи для виїздів, бо у нас не було багатьох необхідних товарів у продажу. Вірніше, не було магазинів. Тому частенько ми їздили навіть у сусіднє село, щоб потрапити на ринок чи в аптеку і придбати необхідні для сім'ї речі.
Крім всього, на Київщині ми мали величезний привілей: тут протікають ріки Дніпро і Десна. А це означає, що будь-коли ти можеш зібрати намет і все для ночівлі та вирушити на риболовлю. Так, найсильніше сумувала я перші місяці життя на Тернопільщині саме за цією можливістю. Бо у нас, крім платних ставків по селах, немає де половити рибу в її природньому середовищі...
Чесно кажучи, цей край хоч мені і рідний, але я зовсім не знаю його. Якось так вийшло: після школи - на навчання у столицю, і все життя вже - там або поряд. Тим цікавіше було з'їздити у справах в теперішню нашу "малу" столицю, - Тернопіль.
Абсолютно незвичні пейзажі за вікном автівки прогнали сон. Чомусь я чекала більше лісових масивів по дорозі, більше населених пунктів, густішу заселеність. Але все було зовсім не так.
Лісу по трасі було зовсім мало.
Відстань між селами - досить таки велика, не "кордон в кордон", як під Києвом.
І дуже красивий рельєф місцевості, з постійними поворотами, підйомами та спусками. Через що частенько неможливо було обігнати повзучі попереду вантажівки.
Перед самим містом вимальовалось щільненько забудоване село. Нарешті, саме до таких сіл звик мій погляд.😃
На зворотньому шляху захотілося роздивитися поближче вітрову електростанцію, яку ми проїхали перед цим. Величні споруди вразили своєю могутністю. Тільки от не знаю, чи працюють вони? Чи допомагають народу під час кризових руйнувань енгергетичної інфраструктури вийти із ситуації з мінімальними відключеннями? Невідомо.
Коли вже повернулися додому, то роздивилися мапу. І там знайшли ще одну дорогу від нас до Тернополя. Вона мені здалася набагато цікавішою. Тому з першим же приводом нової поїздки я Вам про неї розкажу.
